PROFAN — ЕТИМОЛОГІЯ
профа́н «невіглас, неук»
запозичення з французької мови;
фр. profane походить від лат. profānus «непосвячений, невтаємничений; неосвічений, темний», утвореного з прийменника prō «перед» та іменника fānum «освячене місце, святилище, храм»;
р. болг. профа́н, бр. прафа́н, п. profan, ч. profanаce «профанація», слц. profanácia «тс.», вл. profany «той, що профанує», м. профан «профан», схв. про̀фа̄н, слн. profán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
профана́ція
профанува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прафа́н | білоруська |
| профа́н | болгарська |
| profany «той, що профанує» | верхньолужицька |
| profānus «непосвячений, невтаємничений; неосвічений, темний» | латинська |
| prō «перед» | латинська |
| fānum «освячене місце, святилище, храм» | латинська |
| профан «профан» | македонська |
| profan | польська |
| профа́н | російська |
| про̀фа̄н | сербохорватська |
| profanácia «тс.» | словацька |
| profán | словенська |
| profane | французька |
| profanаce «профанація» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України