PO — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
позьомка «суниці лісові, Fragaria vesca L.» (бот.)
запозичення з польської мови;
п. poziomka «суниці», ст. poziemka «тс.» утворене з прийменника po «по» та основи іменника ziemia «земля»;
така назва суниці зумовлена тим, що спілі ягоди її часто лежать майже на землі;
пор. інші назви суниці: укр. [земля́нка, земляни́ка], р. земляни́ка, нім. Erdbeere (Erde «земля», Beere «ягода»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пазьомка
поземка
позьо́нки
«порічки, Ribes rubrum L.»
позюмка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Erdbeere | німецька |
| Erde | німецька |
| Beere | німецька |
| poziomka «суниці» | польська |
| po «по» | польська |
| ziemia «земля» | польська |
| земляни́ка | російська |
| земля́нка | українська |
| земляни́ка | українська |
по́кіль «поки»
псл. *po kolě (*po koli) з основним просторовим і похідним часовим значенням «до якого місця; до яких пір, поки», що складається з прийменника po «по» та прислівника kolě, пов’язаного з формою koli (kolь) «коли»;
кореневі голосні а, е, у на місці о з’явилися під впливом інших займенниково-прислівникових основ (псл. kamo «куди», kǫdy «тс.», -selě «сюди» та ін.);
р. заст. поколе «поки, по який час; [до якого місця]», поко́ль, [покель, пока́ль] «тс.», бр. паку́ль «поки», др. поколя «тс.», п. [pokiel] «поки, доки», [pokil, pokiela, pokila, pokla, poklo] «тс.», слц. pokial’ «поки, до яких пір; до якого місця», [pokál, pokel’, pokil’, pokul’, pokl’a, pokl’i] «тс.», схв. пȍклē «відколи», [pokla, pokli], слн. [pokle] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́каль
по́киль
по́кля́
по́куль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паку́ль «поки» | білоруська |
| поколя «тс.» | давньоруська |
| pokiel «поки, доки» | польська |
| pokil «тс.» | польська |
| pokiela «тс.» | польська |
| pokila «тс.» | польська |
| pokla «тс.» | польська |
| poklo «тс.» | польська |
| po «по» | праслов’янська |
| kamo | праслов’янська |
| kǫdy | праслов’янська |
| пȍклē «відколи» | сербохорватська |
| pokla | сербохорватська |
| pokli | сербохорватська |
| pokial' «поки, до яких пір; до якого місця» | словацька |
| pokál «тс.» | словацька |
| pokel' «тс.» | словацька |
| pokil' «тс.» | словацька |
| pokul' «тс.» | словацька |
| pokl'a «тс.» | словацька |
| pokl'i «тс.» | словацька |
| pokle «тс.» | словенська |
по́ко́н «початок»
псл. pokonъ «початок; кінець», утворене з прийменника po «по» та іменника konъ «кінець, початок», до якого зводяться укр. кін «[кут]; місце, куди кладуть ставку в азартній грі; сцена», кіне́ць;
р. [поко́н] «початок; споконвічний звичай, порядок», др. поконъ «початок; звичай», п. [pokon] «початок», [pokón, pokun] «тс.», ст. pokon «кінець», ч. слц. pokon «тс.», болг. [на́поко́н] «потім, пізніше; в кінці», схв. на̏покōн «нарешті, кінець кінцем», на̏покōњ(е) «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́поко́н «потім, пізніше; в кінці» | болгарська |
| поконъ «початок; звичай» | давньоруська |
| pokon «початок» | польська |
| pokón «тс.» | польська |
| pokun «тс.» | польська |
| pokonъ «початок; кінець» | праслов’янська |
| po «по» | праслов’янська |
| konъ «кінець, початок» | праслов’янська |
| поко́н «початок; споконвічний звичай, порядок» | російська |
| на̏покōн «нарешті, кінець кінцем» | сербохорватська |
| pokon «тс.» | словацька |
| кін «[кут]; місце, куди кладуть ставку в азартній грі; сцена» | українська |
| кіне́ць | українська |
| на̏покōњ(е) «тс.» | українська |
| pokon «тс.» | чеська |
поне́же «оскільки, бо» (спол. заст.)
отже, первісно значення сполучника мало бути «для того, що (по те, що)»;
псл. [*ponježe] ‹ *po nje (že) (po je (že)), що утворилося з прийменника po «по», вказівного займенника je (зн. в. с. р. одн.) і підсильно-протиставної частки žе «же»;
форма nje замість сподіваного je з’явилась після прийменника ро за аналогією до історично закономірних випадків типу *vún jego, стсл. въ него, укр. в (у) ньо́го (куди?);
можливо, початковою функцією сполучника було введення підрядних речень причини з відтінком значення мети;
р. заст. поне́же, бр. ст. понеже, понѣже, др. поне же «оскільки, бо, тому що; після того, як; тоді, коли; відтоді, коли», поне «оскільки, бо, тому що», болг. поне́же, стсл. понеже, поне «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поне́же | болгарська |
| поне же «оскільки, бо, тому що; після того, як; тоді, коли; відтоді, коли» | давньоруська |
| поне «оскільки, бо, тому що» | давньоруська |
| *ponježe (že)(po je (že)) | праслов’янська |
| po «по» | праслов’янська |
| žе «же» | праслов’янська |
| понеже | старослов’янська |
| поне «тс.» | старослов’янська |
по́пі́д (прийменник)
найдавнішою функцією прийменника, очевидно, було позначення руху під щось;
псл. po-podъ складне утворення з прийменників po «по» і podъ «під»;
р. [по-под], п. слц. popod;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| popod | польська |
| po-podъ «по» | праслов’янська |
| podъ «під» | праслов’янська |
| po | праслов’янська |
| по-под | російська |
| popod | словацька |
порі́чка «смородина (червона, світла, звичайна (не чорна) та ін.), Ribes L.» (бот.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. porzeczka «порічка; аґрус, Ribes grossularia L.» утворено з прийменника po «по» та іменника rzeka «ріка» у зв’язку з тим, що дикі представники роду Ribes, зокрема аґрус, ростуть понад річками;
р. [пори́чки, поре́чки] «порічки (червоні)» з (укр.), бр. парэ́чка «смородина (червона, чорна)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опорі́чка
опорі́чки
парі́чка
«смородина червона»
парічки
пожичка
позічка
попорі́чка
попорі́чки
поречка
пориці
пори́чка
«смородина червона»
порі́чки
порічкі́вка
«наливка з порічок»
порі́чник
«тс.»
порічня́к
«тс.»
пури́чки
спорички
споришки
спорі́чка
шпори́шки
шпорічка
шпури́шки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парэ́чка «смородина (червона, чорна)» | білоруська |
| porzeczka «порічка; аґрус, Ribes grossularia L.» | польська |
| po «по» | польська |
| rzeka «ріка» | польська |
| пори́чки | російська |
| поре́чки «порічки (червоні)» (укр.) | російська |
по́сіль «до цього місця» (присл.)
псл. poselě «досі, до цього місця, до цього часу», що утворилося з прийменника po і компонента *selě, який складається із займенникової основи se і частки lě (le);
р. [посе́ль] «до цього часу», ч. [posel, posel'], слц. posial' «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| poselě «досі, до цього місця, до цього часу» | праслов’янська |
| *selě | праслов’янська |
| po | праслов’янська |
| посе́ль «до цього часу» | російська |
| posial' «тс.» | словацька |
| posel | чеська |
| posel' | чеська |
по́солонь «ідучи на захід із сонцем» (присл.)
псл. *posъl̥nь (присл.), що утворилося з прийменника po та іменника *sъl̥nь «сонце», яке пізніше було витіснене зменш. *sъl̥nьce;
р. [по́солонь] «за сонцем, зі сходу на захід», п. [posłoń] «сонячний бік», [posłonny] «обернений до сонця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| posłoń «сонячний бік» | польська |
| posłonny «обернений до сонця» | польська |
| *pos (присл.) | праслов’янська |
| po «сонце» | праслов’янська |
| *s<SUP>ъ</SUP>l̥nь | праслов’янська |
| по́солонь «за сонцем, зі сходу на захід» | російська |
поспонува́ти «лаяти, ганити»
запозичення з польської мови;
п. postponować «нехтувати, принижувати», posponować «тс.» походить від лат. postpōno «ставлю нижче, вважаю менш важливим», утвореного за допомогою префікса (прийменника) post(-) (‹*pos-ti) «після, по», спорідненого з тох. В posṭa̱ṃ «після», лит. pãstaras «останній», псл. po «після, по, за», pozdъ «пізній», від дієслова pōno «кладу»;
бр. ст. пос(т)поновати «принижувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пуспуновати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| postpōno «ставлю нижче, вважаю менш важливим» | латинська |
| pãstaras «останній» | литовська |
| postponować «нехтувати, принижувати» | польська |
| posponować «тс.» | польська |
| po «після, по, за» | праслов’янська |
| pozdъ «пізній» | праслов’янська |
| pōno «кладу» | праслов’янська |
| posṭa̱ṃ «після» | ? |
по́таль «до цього місця» (присл.)
слц. [potal], potial’ «тс.» є складним за походженням прислівником, утвореним з прийменника po «по», займенникового кореня t- (слц. ten, укр. той) і частки li;
очевидно, запозичення зі словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| potal | словацька |
| potial' «тс.» | словацька |
| po «по» | словацька |
| ten | словацька |
по́ті́ль «до того часу, доти»
псл. potolě, що утворилося з прийменника po «по» і прислівника tolě «стільки»;
р. ст. і діал. пото́ль «доти», [пото́ле] «тс.», схв. potole, ст. potoli;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тиль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| potolě | праслов’янська |
| po «по» | праслов’янська |
| tolě «стільки» | праслов’янська |
| potole | сербохорватська |
по́ті́м «після СУМ, Куз; [поготів Нед]»
псл. po tomь, що складалося з прийменника po «по, після» та місцевого відмінка однини займенника tъ «той»;
р. пото́м, бр. по́тым, др. по томь, п. potem, potym, [potom, potemu, potymu, pote], ч. слц. вл. нл. potom, схв. по̀том, слн. potém, стсл. потомь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напо́тім
напото́му
пото́му
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́тым | білоруська |
| potom | верхньолужицька |
| по томь | давньоруська |
| potom | нижньолужицька |
| potem | польська |
| potym | польська |
| potom | польська |
| potemu | польська |
| potymu | польська |
| pote | польська |
| po | праслов’янська |
| пото́м | російська |
| по̀том | сербохорватська |
| potom | словацька |
| potém | словенська |
| потомь | старослов’янська |
| potom | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України