PLATON — ЕТИМОЛОГІЯ
Плато́н
через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Πλάτων «Платон», псевдонім давньогрецького філософа Арістоклеса, що, можливо, означав «широкоплечий» (як натяк на його широкі плечі) і був утворений від прикметника πλατύς «широкий, просторий, рівний, плоский»;
р. бр. болг. Плато́н, ч. Platon, слц. Platón, схв. Плàтōн, Пла́тон, слн. Pláton, Plato, цсл. Платѡнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Платі́н
Плато́ша
Пла́тѡнъ
«прострѣтъ, або широкъ»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Плато́н | білоруська |
| Плато́н | болгарська |
| Πλάτων «Платон» | грецька |
| πλατύς «широкий, просторий, рівний, плоский» | грецька |
| Плато́н | російська |
| Плàтōн | сербохорватська |
| Пла́тон | сербохорватська |
| Platón | словацька |
| Pláton | словенська |
| Plato | словенська |
| Платѡнъ | церковнослов’янська |
| Platon | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України