PINT — ЕТИМОЛОГІЯ

переконливої етимології не має;

можливо, давнішими слід вважати форми українсько-словацько-чеського ареалу звуконаслідувального походження, що ближче стоять до передачі крику зяблика – «піньк-піньк», вівчарика Phylloscopus trochiloides L;

«піі» тощо;

пор. кімр. pinc «зяблик», брет. pint, уг. pinty, іт. pincióne, фр. pinson, ст. pinc̦un, ісп. pinchón, pinzón «тс.», двн. finc(h)o, свн. vinke, нвн. Fink, гол. vink, дангл. finc, англ. finch, гр. πίγγος «тс.»;

укр. пі́ночка, очевидно, походить від поширеного р. пе́ночка;

менш обґрунтоване пов’язання (Мука ІІ 31, 41) нл. pěnicа, ч. pěnice з коренем *pě- (pěti «співати»), як і зближення п. pienka з назвами конопель п. pienka, pieńka (Brückner 409; SW IV 152, 153), або виведення ч. pěnicе, слц. pеnicа, п. pіеnicа, нл. pěniса через гіпотетичну форму *pehnice від pěhza (Machek ESJČ 443);

р. пе́нка «[жовтоголовий корольок, золотомушка жовточуба, Regulus regulus L.]; берестянка, вівчарик садовий; вівчарик-ковалик, Phyllоscopus Boie», пе́ночка «тс.», бр. пе́начка «тс.», п. pienka «коноплянка, Carduelis connabina L.; щиглик, Carduelis carduelis L.», pienica, pianka, piąka «тс.», pieńka «плиска, Motacilla», ч. [pink] (вигук, що передає крик зяблика), [pinkat] «кричати як зяблик», pěnice «кропив’янка, Sylvia», [pěnka] «зяблик», pěnkava, [pěnkavice], pínka, [pínkava], слц. pіnka, pіnkavka, заст. pіnkava «тс.», penica «берестянка, вівчарик садовий», нл. pěnica «кропив’янка», слн. pénica «тс.»;

запозичення з англійської мови;

англ. pint «пінта», сангл. pintе виводиться від фр. ст. pintе «тс.», що походить, як і пров. ст. ісп. іт. pinta «тс.», від нар.-лат. *pinсta, слат. pin(с)ta, лат. piсta «прикрашена», форми жін. р. дієприкметника pictus «прикрашений, витончений, гарний; порожній» від дієслова pingere «писати фарбами, малювати; розписувати», спорідненого з псл. pěgъ «різнокольоровий, строкатий», укр. [піга́ни́стий] «тс.»;

р. болг. пи́нта, бр. пі́нта, п. ч. слц. pinta, схв. пи̑нта, слн. pínt(a);