PHONIC — ЕТИМОЛОГІЯ
фо́ніка «виразові звукові засоби, які надають мовленню милозвучності, підсилюють його емоційність і виразність»
термін, утворений у західноєвропейських мовах (пор. фр. phonique, англ. phonic) від гр. φωνητός «той, що звучить», пов’язаного з φωνή «звук, голос»;
р. фо́ника, бр. фо́ніка, болг. фони́зúм;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фона́ція
фоні́зм
фоні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| phonic | англійська |
| фо́ніка | білоруська |
| фони́зъм | болгарська |
| φωνητός «той, що звучить» | грецька |
| φωνή «звук, голос» | грецька |
| φωνητός | грецька |
| фо́ника | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України