PFARRE — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́ра «парафія; католицький собор, костьол; перший клас духовного училища, семінарії»
запозичене з німецької мови (можливо, через польське і чеське посередництво);
свн. pfarre «парафія» (двн. pfarra, нвн. Pfarre) виникло із слат. parrochia «парафія»;
бр. фа́ра «римсько-католицька церква», п. fara «парафіяльний костьол; парафія; парафіяльна школа», ч. слц. вл. нл. fara «парафія; будинок священика при церкві», слн. fára «парафія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́рар
«католицький священик»
фа́рарство
«посада священика»
фари́ст
«учень першого класу духовної академії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фа́ра «римсько-католицька церква» | білоруська |
| fara «парафія; будинок священика при церкві» | верхньолужицька |
| pfarra | давньоверхньонімецька |
| fara «парафія; будинок священика при церкві» | нижньолужицька |
| Pfarre | нововерхньонімецька |
| fara «парафіяльний костьол; парафія; парафіяльна школа» | польська |
| pfarre «парафія» (двн. pfarra, нвн. Pfarre) | середньоверхньнімецька |
| parrochia «парафія» | середньолатинська |
| fara «парафія; будинок священика при церкві» | словацька |
| fára «парафія» | словенська |
| fara «парафія; будинок священика при церкві» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України