PER — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пелери́на «короткий плащ або кругла накидка з відлогою; великий круглий комір»
запозичення з французької мови;
фр. pèlerine «тс.» пов’язане з pèlerin «прочанин, мандрівник», що зводиться до лат. pelegrīnus (‹ peregrīnus) «чужинець, іноземець», похідного від peregrē «поза батьківщиною, за кордоном», яке складається з per «через» та ager (agrī) «земля, область, територія, поле»;
р. болг. м. схв. пелери́на, бр. паляры́на, п. peleryna, ч. слц. palerína, вл. pelerina, слн. pelerína;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
паляры́на | білоруська |
пелери́на | болгарська |
pelerina | верхньолужицька |
pelegrīnus «чужинець, іноземець» (‹ peregrīnus) | латинська |
peregrē «поза батьківщиною, за кордоном» | латинська |
per «через» | латинська |
ager | латинська |
пелери́на | македонська |
peleryna | польська |
пелери́на | російська |
пелери́на | сербохорватська |
palerína | словацька |
pelerína | словенська |
pèlerine «тс.» | французька |
pèlerin «прочанин, мандрівник» | французька |
palerína | чеська |
пере- (префікс на позначення переміщення в просторі, перетворення, зміни, короткочасності дії, надмірності, переваги, багатооб’єктності дії тощо)
споріднене з префіксами і прийменниками лит. per̃, pér-, лтс. pār-, прус. per, дінд. pári, ав. pairi, гот. fair, нвн. ver-, гр. περί, περι-;
іє. *per «через, крізь; навколо», *per- «переводити; проходити»;
р. др. пере-, бр. пера-, п. prze-, ч. вл. pře-, слц. слн. pre-, нл. pśe-, болг. м. схв. пре-, стсл. прѣ- «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
pairi | авестійська |
пера- | білоруська |
пре- | болгарська |
pře- | верхньолужицька |
fair | готська |
περί | грецька |
pári | давньоіндійська |
пере- | давньоруська |
*per «через, крізь; навколо» | індоєвропейська |
*per- «переводити; проходити» | індоєвропейська |
pār- | латиська |
per̃ | литовська |
pér- | литовська |
пре- | македонська |
pśe- | нижньолужицька |
ver- | нововерхньонімецька |
prze- | польська |
per | прусська |
пере- | російська |
пре- | сербохорватська |
pre- | словацька |
pre- | словенська |
прѣ- «тс.» | старослов’янська |
pře- | чеська |
периге́й «найближча до центру Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі»
запозичення із середньолатинської мови;
слат. perigēum, perigaeum «приземний, близький до Землі» походить від гр. περίγειον, форми середнього роду прикметника περίγειος «приземний, колоземний», утвореного з прийменникаπερί «навколо», спорідненого з дінд. pári «навколо; через, крізь», ав. pairi «тс.», лат. per «через», псл. per- «пере-», укр. пере-, та іменника γη̃ «земля»;
р. болг. периге́й, бр. перыге́й, п. perygeum, perigeum, ч. слц. perigeum, схв. перѝгēj, слн. perigéj;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
pairi «тс.» | авестійська |
перыге́й | білоруська |
периге́й | болгарська |
περίγειον | грецька |
περίγειος «приземний, колоземний» | грецька |
περί «навколо» | грецька |
γη̃ «земля» | грецька |
pári «навколо; через, крізь» | давньоіндійська |
per «через» | латинська |
perygeum | польська |
perigeum | польська |
per- «пере-» | праслов’янська |
периге́й | російська |
перѝгēj | сербохорватська |
perigēum | середньолатинська |
perigaeum «приземний, близький до Землі» | середньолатинська |
perigeum | словацька |
perigéj | словенська |
пере- | українська |
perigeum | чеська |
пірс «висунута в море портова споруда, до якої причалюють судна з обох боків»
запозичення з англійської мови;
англ. pier (мн. piers) «стовп, паля, стояк (моста, арки); пристань; простінок; дамба, мол, хвилеріз» через сангл. pere, per, дангл. per виводиться, як і фр. ст. perе, від слат. perа «стояк», що, можливо, походить від лат. petra (‹ гр. πέτρᾱ) «скеля, камінь»;
р. пирс, бр. пірс, п. pirs;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
pier «стовп, паля, стояк (моста, арки); пристань; простінок; дамба, мол, хвилеріз» (мн. piers) | англійська |
пірс | білоруська |
πέτρᾱ | грецька |
per | давньоанглійська |
petra «скеля, камінь» (‹ гр. πέτρᾱ) | латинська |
pirs | польська |
пирс | російська |
pere | середньоанглійська |
per | середньоанглійська |
perа «стояк» | середньолатинська |
perе (ст.) | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України