PATER — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. bata, batja, яке може бути зіставлене з дінд. pita «батько», лат. pater, гр. πατήρ «тс.»;

вважається також результатом фонетичного спрощення псл. bratrъ «брат»;

значення «батько» в такому разі розвинулось уже після спрощення;

думки про запозичення з іранських мов (Соболевский РФВ 64, 149), про субстратне бал՝ канське походження (Polák RSł 18, 28), як і про запозичення з тюркських мов (Mikł. EW 8), недостатньо обґрунтовані;

р. ба́тя, ба́тька «батько», [ба́тко] «тс.», [бат] «брат», бр. [ба́цька], др. батя «батько», ч. báťa (звертання до простакуватого чоловіка), слц. báťa «дядько; [батько; старший брат]», болг. баща́ «батько», [ба́те] «старший брат», м. бате, батко «тс.», схв. ба́та «братик», бȁћа «тс.», [ба́ча] «батенько, свекор», бȁштина «батьківщина»;

запозичення із середньолатинської мови;

слат. repatriātiо походить від лат. repatriо, -āre «повертатися на батьківщину», утвореного за допомогою префікса re- від іменника patriа «вітчизна, батьківщина», пов’язаного з pater «батько»;

р. болг. репатриа́ция, бр. рэпатрыя́цыя, п. repatriacja, ч. repatriace, слц. repatriácia, вл. нл. repatriacija, м. схв. репатриjа́циjа, слн. repatriácija;

пор. гр. πατήρ, лат. pater, гот. fadar, дінд. pitár-, ав. pitar тощо;

фр. рара «батько» походить від лат. рāра, рарра, яке зводиться до гр. πάπας «тс.», πάππος «дід», що являють собою результати редуплікації в дитячій мові вигуку ра-, який ліг в основу назв батька в ряді мов;

очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з французької мови;

р. па́па, бр. [па́почка], п. рара, ч. слц. рарá;

псл. stryjь «тс.», очевидно, результат закономірної фонетичної видозміни форми *ptruō˘i̯o-, що зводиться до нульового ступеня основи іє. *pǝtḗr (patēr) «батько»;

найближче споріднене з лат. patruus «дядько» (похідне від pater «батько»), ав. tūirya- «тс.»;

менш переконливе зіставлення (Brückner 522; Mikl. EW 327; Būga RR I 486) з лит. strūjus «дід», дірл. sruith «старий, поважний»;

р. [строй] «дядько по батькові», ст. стрый «тс.; брат діда і прадіда», бр. [стрый] «брат батька», стрые́чны «двоюрідний», др. стрыи (стръи) «брат батька», п. stryj, stryjek, ст. stryk, ч. stróc «дядько», слц. stróc «брат батька», strók «тс.», вл. нл. ст. tryk, полаб. strai̯ă, болг. діал. м. стри́ко, схв. стри́ко, стри̑ц «тс.», слн. stríc «дядько», с.-цсл. стрыи «брат батька»;

запозичення з латинської мови;

лат. pater «батько, предок» споріднене з гр. πατήρ, дінд. pitár, тох. А pācar, тох. В pācer, дірл. athir, вірм. hayr «тс.»;

р. болг. схв. па́тер, бр. па́тэр, п. pater, ч. слц. слн. páter;

запозичення з грецької мови;

гр. πατερικόν «тс.» походить від вислову πατερικόν βιβλίον «книга отців», пов’язаного з πατήρ «батько», спорідненим з лат. pater «тс.»;

р. патери́к, бр. патэры́к, др. патерикъ, п. pateryk, ч. paterik, болг. па́терик, цсл. патерикъ;

запозичення з грецької мови;

гр. πατερική βακτηρία (πατερικον βάκτρον) «посох духовної особи», нгр. πατερίτσα «тс.» пов’язані з πατήρ «батько», спорідненим з лат. pater «тс.»;

р. [патери́ца] «архієрейський посох», болг. па́терица, м. патерица;

запозичення з латинської мови;

лат. patricius «належний до родової римської знаті» утворене від pater «батько, предок; родоначальник; (мн.) патриції»;

р. болг. патри́ций, бр. патры́цый, п. patrycjusz, ч. patricij, patricius, слц. вл. patricij, м. патри́циj, схв. пàтрӣцӣj, слн. patrícij;

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. πατριάρχης «батько роду, родоначальник» утворене з основ слів πατήρ (род. в.πατρός) «батько, предок», спорідненого з лат. pater «тс.», та ἄρχω «починаю; йду попереду; керую, владарюю»;

патріархальний, патріархат походять від слат. patriarchalis, patriarchatus;

р. болг. патриа́рх, бр. патрыя́рх, др. патриархъ, п. ч. слц. нл. patriarcha, вл. patriarch, м. патриjа́рх, схв. патрѝjāрх, слн. patriárh, стсл. патриархъ, патриархъ;

фр. patriote (› н. Patriót) «патріот» виникло на підставі слат. patriōta «тс.», яке походить від гр. πατριώτης «земляк, співвітчизник», утвореного від πάτριος «батьківський, успадкований від батьків», пов’язаного з πατήρ (род. в. πατρός) «батько», спорідненим з лат. pater «тс.»;

можливо, через німецьку;

запозичене з французької мови;

р. болг. м. патрио́т, бр. патры¸т, п. patriota, ч. слц. вл. patriot, схв. патрѝот(а), слн. patriót;

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Patrón, фр. англ. patron «тс.» походять від лат. patrōnus «тс.», утвореного від pater «батько»;

патрона́ж походить від фр. patronage, патрона́т від лат. patrōnātus, патронеса від фр. patronesse;

патронува́ти й решта слів цього гнізда виникла на українському ґрунті від запозичених форм;

р. бр. болг. м. патро́н, п. ч. вл. patron, слц. слн. patrón, нл. patronat «патронат», схв. пàтрōн;

п. paciorek є демінутивом від pacierz «молитва», яке зводиться до лат. pater «батько, отець» (першого слова молитви Pater noster «Отче наш»);

п. paciorki «чотки, намисто» є формою множини від paciorek «молитва; намистинка» (намистинками на чотках відраховується кількість прочитаних молитов);

запозичення з польської мови;

бр. па́церкі «бісер; чотки», вл. paćerki, нл. paśeŕki «тс.»;

запозичення з латинської мови;

лат. Juppǐter (давніше Jūpǐter, род. в. одн. Jovis) «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» продовжує давніше Jūpǐter (‹ *Di̯eu pǝter), іcторично кличний відмінок, і є складним словом, перша частина якого споріднена з гр. Ζεύς «Зевс (верховний бог у греків)», дінд. dyāúḥ «небо; день»;

іє. *d(i)i̯ēus «небо; день» (від іє. основи *dei̯eu̯(o)- «той, що сяє», пор. лат. deus «бог», пов’язане також із псл. dьnь, укр. день);

друга частина -piter пов’язана з лат. pater «батько»;

юпі́тер «рід електроламп» походить від н. «Júpiter» (lampe), назви фірми, що виготовляла такі лампи;

р. болг. Юпи́тер, юпи́тер, бр. Юпі́тэр, юпі́тэр, п. Jupiter, jupiter, ч. слц. Jupiter, схв. Jу̀питер;