PARADOX — ЕТИМОЛОГІЯ
парадо́кс «думка, судження, що різко розходиться із загальноприйнятим; несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням»
запозичення з французької мови;
фр. paradoxe через лат. paradoxum «парадокс» зводиться до гр. παράδοξον «тс.» (παράδοξος «такий, що суперечить усталеній думці, незвичний, неймовірний»), утвореного з префікса παρα- «поруч, біля; порівняно з» та іменника δόξα «думка, погляд», пов’язаного з δόγμα «тс.; положення, догма», δοκέω «вважаю, думаю»;
р. бр. болг. м. парадо́кс, п. вл. paradoks, ч. слц. paradox, схв. парàдокс, слн. paradóks;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парадоксалі́ст
парадокса́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парадо́кс | білоруська |
| парадо́кс | болгарська |
| paradoks | верхньолужицька |
| παράδοξον «тс.» (παράδοξος «такий, що суперечить усталеній думці, незвичний, неймовірний») | грецька |
| παράδοξος «поруч, біля; порівняно з» | грецька |
| δόξα «думка, погляд» | грецька |
| δόγμα «тс.; положення, догма» | грецька |
| δοκέω «вважаю, думаю» | грецька |
| paradoxum «парадокс» | латинська |
| парадо́кс | македонська |
| paradoks | польська |
| парадо́кс | російська |
| парàдокс | сербохорватська |
| paradox | словацька |
| paradóks | словенська |
| paradoxe | французька |
| paradox | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України