PAIR — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́ре́ць «кухоль чи ківш із держаком, [чашка]; стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина] СУМ, Г, Ж, Л; [кушка] ДзАтл І»«корець»«жолобки на колесі водяного млина» (мн.)
псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;
менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);
викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);
р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́рці
«тс.»
кі́рчик
«маленький корець»
коре́чник
«водяний млин із наливним колесом»
кори́ць
«кушка»
корці́вка
«нижня дошка в корці колеса водяного млина»
корцува́ти
«давати корець збіжжя»
(про копу снопів)
корча́к
«тс.»
ко́рчик
корчі́вка
«тс.»
коря́к
«посудина з ручкою для зачерпування; кухоль або ківш із держаком; черпак для вихлюпування води з човна; черпак для набирання зерна, борошна; міра сипких тіл; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина; кобза, бандура Я; опуклий бік у бандури, протилежний струнам Я]»«водяний млин із наливним колесом»
(у словосполученні [к. млин] )
корячко́вий
«ковшовий»
корячо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]» | білоруська |
kórc «міра зерна» | верхньолужицька |
kōr «міра зерна» | гебрайська |
κόρος «міра» | грецька |
carúḥ «казан, горщик» | давньоіндійська |
khāráḥ «певна міра місткості» | давньоіндійська |
core | давньоірландська |
coire | давньоірландська |
hverr «казан» | давньоісландська |
pair «тс.» | кімрська |
korec «будка для шпаків на дереві» | моравське |
kórc «міра зерна» | нижньолужицька |
t'örəc «тс.» (tjératz) | полабська |
korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки» | польська |
korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля» (ст.) | польська |
korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)» | праслов’янська |
korъ «міра пшениці; корито; кора» (korь) | праслов’янська |
kora «кора» | праслов’янська |
korь | праслов’янська |
ко́ре́ц «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна» | російська |
korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]» | словацька |
kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса» | словенська |
корьць «міра (пшениці)» | старослов’янська |
кора́ | українська |
кори́то | українська |
korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)» | чеська |
kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля» (ст.) | чеська |
korec | чеська |
ча́ра «старовинна посудина, з якої п’ють вино»
псл. čara;
припускається спорідненість з дінд. carúḥ «казан», гр. ϰύρνα, ϰέρνος, ϰέρνον «чаша для офірувань», дірл. coire ( *ku̯rii̯o-) «казан», кімр. pair, дісл. hverr «тс.», hverna «горщик», гот. ƕaírnei «череп» (Fick I 24, 385; Zupitza GG 57–58; Uhlenbeck 44; Hirt BB 24, 248);
за іншою версією, запозичення з тюркських мов;
пор. алт. тат. čara «велика чашка», монг. čara, сara «металева миска» (Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 133; Bern. I 136; Brückner 72; Sławski I 113; Sł. prasł. II 112–113; Schrader Reallexikon I 369);
походження тюркських і монгольських слів неясне (Ramstedt 422);
р. бр. ча́ра, др. чара, п. czara;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачарко́ваний
«запитий із чарки»
при́чарок
«закуска»
чарка
ча́рка
чаркови́й
чаркува́ти
«випивати; [пригощати горілкою]»
чаркува́тися
«цокатися; випивати»
чарчи́на
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
čara «велика чашка» | алтайська |
ча́ра | білоруська |
ƕaírnei «череп» | готська |
ϰύρνα | грецька |
carúḥ «казан» | давньоіндійська |
coire «казан» ( *ku̯rii̯o-) | давньоірландська |
hverr «тс.» | давньоісландська |
чара | давньоруська |
pair | кімрська |
čara | монгольська |
czara | польська |
čara | праслов’янська |
ча́ра | російська |
čara «велика чашка» | татарська |
ϰέρνος | ? |
ϰέρνον «чаша для офірувань» | ? |
hverna «горщик» | ? |
čara «велика чашка» | ? |
сara «металева миска» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України