ORDEN — ЕТИМОЛОГІЯ
о́рден «відзнака; чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада; вид архітектурної композиції»
запозичення з німецької мови;
нвн. Îrden, свн. orden «тс.; суспільний стан» зводиться до лат. ōrdō, ōrdinis «ряд, порядок», пов’язаного з ōrdīri «починати ткання; починати», спорідненим з гр. ὀρδεῑν «тс.»;
р. болг. м. схв. о́рден, бр. о́рдэн, п. order, ч. orden, слн. órden;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́рдэн | білоруська |
| о́рден | болгарська |
| ὀρδεῑν «тс.» | грецька |
| ōrdō | латинська |
| о́рден | македонська |
| Îrden | нововерхньонімецька |
| order | польська |
| о́рден | російська |
| о́рден | сербохорватська |
| orden «тс.; суспільний стан» | середньоверхньнімецька |
| órden | словенська |
| orden | чеська |
| ōrdinis «ряд, порядок» | ? |
| ōrdīri «починати ткання; починати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України