ORANG — ЕТИМОЛОГІЯ
орангута́нг «рід людиноподібних мавп, Pongo Lacép.» (зоол.)
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Orang-Útan, фр. orang-outang, англ. orang-outang, orang-utan «тс.» походять від мал. orang-utan (назва одного з лісових племен, букв. «дика (лісова) людина») складається з orang «людина» і hutan «ліс, пуща; дикий»;
р. орангута́нг, бр. арангута́нг, п. ч. слц. orangutan, вл. orang-utan, болг. м. орангута́н, схв. орангу̀та̄н, слн. orangútan;
Фонетичні та словотвірні варіанти
орангута́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| orang-outang | англійська |
| арангута́нг | білоруська |
| орангута́н | болгарська |
| orang-utan | верхньолужицька |
| орангута́н | македонська |
| orang «людина» (назва одного з лісових племен, букв. «дика (лісова) | малайська |
| Orang-Útan | німецька |
| orangutan | польська |
| орангута́нг | російська |
| н | сербохорватська |
| orangutan | словацька |
| orangútan | словенська |
| orang-outang | французька |
| orangutan | чеська |
| orang-utan «тс.» | ? |
| hutan «ліс, пуща; дикий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України