OBJECTIVE — ЕТИМОЛОГІЯ

окремі форми запозичено в різний час із західноєвропейських мов, похідні утворено на українському ґрунті;

н. Objékt «об’єкт, предмет; (грамат.) додаток», objektív «об’єктивний», Objektív «об’єктив», Objektivísmus «об’єктивізм», фр. objet «предмет, річ, мета, об’єкт», objectif «об’єктивний, предметний; об’єктив, мета, об’єкт», objectiver «об’єктивувати», англ. object «предмет, річ, об’єкт», objective «об’єктивний, дійсний», objectivism «об’єктивізм», objectivist, objectivise «об’єктивізувати» походять від слат. objectum «об’єкт», букв. «кинуте вперед; те, що знаходиться попереду», пов’язаного з дієсловом objicio «кидаю вперед», утвореним з префікса ob- «до-; перед-» і основи дієслова jacio «кидаю, метаю», спорідненого з гр. ἴημι (ἰέναι) «кидаю, посилаю», хет. ijami «роблю», píjami «посилаю»;

лат. objectum може бути калькою гр. πρόβλημα «захід, справа, завдання, питання, проблема», пов’язаного з дієсловомπρο-βάλλω «кидаю вперед»;

р. объе́кт, бр. аб’е́кт, п. obiekt, ч. слц. вл. нл. objekt, болг. обе́кт, м. обjект, схв. о̀бjекат, слн. objékt;