OB — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
о (прийм.)
псл. о, ob, obь;
первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;
результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о-
об
об-
обі-
обо-
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aibī | авестійська |
аірі «також, до, в» | авестійська |
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | аттічний |
а | білоруська |
о | болгарська |
wo | верхньолужицька |
wob | верхньолужицька |
ἐπί | грецька |
ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi) | грецька |
abhí «до, через, з-» | давньоіндійська |
арі «також, сюди, при, в» | давньоіндійська |
abiy «до» | давньоперська |
о | давньоруська |
*obhi | індоєвропейська |
*opi (*epi) | індоєвропейська |
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | іонійський |
ob «до, перед, для, за» | латинська |
ambi- «навколо» | латинська |
ар «біля, навколо» | латиська |
apiẽ «про, навколо» | литовська |
об- | македонська |
wo | нижньолужицька |
wob | нижньолужицька |
hob | нижньолужицька |
о | польська |
о | праслов’янська |
ob(ь) | праслов’янська |
oba «обидва» | праслов’янська |
о | російська |
о | сербохорватська |
о | словацька |
ob- | словацька |
о | словенська |
ob | словенська |
о | старослов’янська |
об | українська |
обо | українська |
аб | українська |
аба | українська |
объ | українська |
об | українська |
оби | українська |
об | українська |
о | чеська |
ob | чеська |
ob | ? |
obь | ? |
aivi «тс.» | ? |
op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти) | ? |
арі- | ? |
арý- | ? |
ар- «о-, об-» | ? |
ἔπί «на» | ? |
ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад» | ? |
значення «по обидва боки» | ? |
ob | ? |
об | ? |
обер- (перший компонент складних слів типу обер-кондуктор, обер-майстер)
н. ober «верхній, старший», ober- «верхньо-», двн. obaro «верхній» пов’язане з ob «над, зверху», свн. ob(e), двн. oba «тс.», спорідненим з дангл. дісл. of «над», дінд. úpa «туди, до», ав. upa «туди», гр. ὕπο «під», лат. sub «тс.»;
іє. *up- «туди, (знизу вгору) на», *up-s-, до якого зводяться також псл. vysь, vysokъ, укр. висо́кий, висота́, вишина́;
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. схв. обер-, п. ober-, ч. obr-, óbr-, ober-;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
upa «туди» | авестійська |
обер- | білоруська |
обер- | болгарська |
ὕπο «під» | грецька |
of «над» | давньоанглійська |
obaro «верхній» | давньоверхньонімецька |
oba «тс.» | давньоверхньонімецька |
úpa «туди, до» | давньоіндійська |
of «над» | давньоісландська |
*up- «туди, (знизу вгору) на» | індоєвропейська |
sub «тс.» | латинська |
ober «верхній, старший» | німецька |
ober- | польська |
vysь | праслов’янська |
обер- | російська |
обер- | сербохорватська |
ob(e) | середньоверхньнімецька |
висо́кий | українська |
obr- | чеська |
óbr- | чеська |
ober- | чеська |
ober- «верхньо-» | ? |
ob «над, зверху» | ? |
*up-s- | ? |
vysokъ | ? |
висота́ | ? |
вишина́ | ? |
о́бніж «квітковий пилок, який бджоли на задніх ніжках переносять у вулик для виготовлення перги»
псл. obnožь «тс.», утворене з прийменника ob «навколо» та іменника noga «нога»;
р. [обно́га, обно́жа, обно́жка, о́бножь], бр. [о́бнаж], ч. obnožka, obnůžka, слц. obnôžka, вл. wobnožka, схв. [обнож, о̏бно̄жањ], слн. obnóžina «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обні́жжя
обні́жка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
о́бнаж | білоруська |
wobnožka | верхньолужицька |
obnožь «тс.» | праслов’янська |
обно́га | російська |
обнож | сербохорватська |
obnôžka | словацька |
obnóžina «тс.» | словенська |
обно́жа | українська |
обно́жка | українська |
о́бножь | українська |
жањ | українська |
obnožka | чеська |
obnůžka | чеська |
ob «навколо» | ? |
noga «нога» | ? |
обру́ч
псл. obrǫčь «зап’ястя, браслет, кільце», утворене з прийменника ob «навколо» й основи іменника rǫka «рука»;
р. о́бруч, бр. абру́ч, др. обручь, п. obręcz, ч. слц. obruč, вл. wobruč, нл. hobruc (hobryc) «зап’ястя», болг. о́бръч «обруч», схв. о̏брӯч, слн. obróč «тс.», цсл. обрѫчь «кільце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обру́че
обру́чик
обручи́нка
«тс.»
обру́чка
«перстень»
обручкова́тий
обручкува́ти
«окільцювати»
обру́чник
«наречений»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
абру́ч | білоруська |
о́бръч «обруч» | болгарська |
wobruč | верхньолужицька |
обручь | давньоруська |
hobruc «зап’ястя» (hobryc) | нижньолужицька |
obręcz | польська |
obrǫčь «зап’ястя, браслет, кільце» | праслов’янська |
о́бруч | російська |
ч | сербохорватська |
obruč | словацька |
obróč «тс.» | словенська |
обрѫчь «кільце» | церковнослов’янська |
obruč | чеська |
ob «навколо» | ? |
rǫka «рука» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України