NUCLEUS — ЕТИМОЛОГІЯ
нуклеї́н «складна органічна сполука, що входить до складу клітинного ядра»
запозичення з німецької мови;
нім. Nukleín утворене в 1869 р. шведським хіміком Ф. Мішером (F. Miescher) від лат. nucleus «ядро», пов’язаного з nux «горіх»;
р. болг. нуклеи́н, бр. нуклеі́н, п. nukleina, ч. nuklein, слц. nukleín, схв. нуклèūнскū «нуклеїновий», слн. nukleínski «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нуклеі́н | білоруська |
| нуклеи́н | болгарська |
| nucleus «ядро» | латинська |
| nux «горіх» | латинська |
| Nukleín | німецька |
| nukleina | польська |
| нуклеи́н | російська |
| нуклèūнскū «нуклеїновий» | сербохорватська |
| nukleín | словацька |
| nukleínski «тс.» | словенська |
| nuklein | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України