NONA — ЕТИМОЛОГІЯ
но́на «дев’ятий ступінь у гамі; строфа з дев’яти рядків» (муз., літ.)
запозичення з латинської мови;
лат. nōna «дев’ята» є формою жін. р. до nōnus (‹ *novenos) «дев’ятий», похідного від novem «дев’ять», спорідненого з дінд. náva, гр. έννέα, двн. гот. niun, лит. devynì, псл. *devętь (‹ *nev-) «тс.», укр. де́в’ять;
р. бр. болг. но́на, п. ч. вл. nona, слц. слн. nóna, схв. нȍна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| но́на | білоруська |
| но́на | болгарська |
| nona | верхньолужицька |
| niun | готська |
| έννέα | грецька |
| niun | давньоверхньонімецька |
| náva | давньоіндійська |
| nōna «дев’ята» | латинська |
| до nōnus «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
| *novenos «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
| novem «дев’ять» | латинська |
| devynì | литовська |
| nona | польська |
| *devętь «тс.» (‹ *nev-) | праслов’янська |
| *nev- | російська |
| но́на | російська |
| нȍна | сербохорватська |
| nóna | словацька |
| nóna | словенська |
| де́в'ять | українська |
| nona | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України