NOMAD — ЕТИМОЛОГІЯ

нома́д «представник народів, які кочують; кочівник»

через посередництво німецької або французької мови (нім. Nomáde «кочівник, номад», фр. nomade «тс.») запозичене з латинської;
лат. nomas, -adis «кочівник, номад» походить від гр. νομάς, -άδος «скотар, пастух, кочівник», пов’язаного з νομός «пасовисько, вигін», νέμω «розподіляю; пасу худобу, займаюся скотарством», спорідненими з ав. nǝmah- «позика», лат. numerus «число, кількість», гот. niman «брати, взяти», двн. neman, нвн. nehmen «тс.», лит. núoma «орендна плата»;
р. болг. нома́д, бр. нама́д, п. nomada, ч. слц. слн. nomád, вл. nomad, м. номад, схв. нòмāд;
Фонетичні та словотвірні варіанти

номади́зм
нома́дний «кочовий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nǝmah- «позика» авестійська
нама́д білоруська
нома́д болгарська
nomad верхньолужицька
niman «брати, взяти» готська
νομάς грецька
-άδος «скотар, пастух, кочівник» грецька
νομός «пасовисько, вигін» грецька
νέμω «розподіляю; пасу худобу, займаюся скотарством» грецька
neman давньоверхньонімецька
nomas латинська
-adis «кочівник, номад» латинська
numerus «число, кількість» латинська
núoma «орендна плата» литовська
номад македонська
Nomáde німецька
nehmen «тс.» нововерхньонімецька
nomada польська
нома́д російська
нòмāд сербохорватська
nomád словацька
nomád словенська
nomade французька
nomád чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України