NO — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
на (прийменник)
псл. na;
споріднене з прус. na «на, згідно, по», no «тс.», лит. nuõ «від, з», лтс. nùo (na) «тс.», гр. ἄνω «вгору, нагору», ἀνά «вгору, вгорі, на», лат. an- «вгору», ав. ana «через, вздовж», гот. двн. ana «на, в, проти», нвн. an «на»;
іє. an, anō, nō;
р. бр. др. болг. м. схв. на, на-, п. ч. слц. вл. слн. na, na-, стсл. на, на-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на-
(префікс)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ana «через, вздовж» | авестійська |
| на | білоруська |
| на | болгарська |
| na | верхньолужицька |
| na- | верхньолужицька |
| ana «на, в, проти» | готська |
| ἄνω «вгору, нагору» | грецька |
| ἀνά «вгору, вгорі, на» | грецька |
| ana «на, в, проти» | давньоверхньонімецька |
| на | давньоруська |
| *an | індоєвропейська |
| *anō | індоєвропейська |
| *nō | індоєвропейська |
| an- «вгору» | латинська |
| nùo «тс.» (na) | латиська |
| na | латиська |
| nuõ «від, з» | литовська |
| на | македонська |
| на- | македонська |
| an «на» | нововерхньонімецька |
| na | польська |
| na- | польська |
| na | праслов’янська |
| na «на, згідно, по» | прусська |
| no «тс.» | прусська |
| на | російська |
| на | сербохорватська |
| на- | сербохорватська |
| na | словацька |
| na- | словацька |
| na | словенська |
| na- | словенська |
| на | старослов’янська |
| на- | старослов’янська |
| на- | українська |
| na | чеська |
| na- | чеська |
| на- | ? |
| на- | ? |
| на- | ? |
но «але (спол.), лишень (обмежувальна, видільна і спонукальна частка)»
псл. nъ, no, пов’язане з novъ «новий», nyně «нині, тепер», і-no «тільки, лише»;
менш обґрунтованим є виведення (Meillet BSL 20, 91) з *nom і пов’язання з лат. num «(ще) тепер»;
вважається також первісним індоєвропейським вигуком (Schuster-Šewc 1017);
іє. *nū˘ «тс.»;
споріднене з лит. лтс. nù «нині, тепер», гот. тох. nu, дінд. двн. свн. nū, nu, нвн. nun, ав. дангл. nū, англ. now, лат. nunс, гр. νύ, νυ̃ν, хет. nuwa;
р. бр. діал. но «але», др. но «але; тільки», нъ «тс.», п. вл. no (частка), слц. no «але», болг. м. но, схв. но, слн. nò, стсл. нъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
-но
(спонукальна частка)
-ну
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nū | авестійська |
| now | англійська |
| но «але» | білоруська |
| но | болгарська |
| no (частка) | верхньолужицька |
| nu | готська |
| νύ | грецька |
| νυ̃ν | грецька |
| nū | давньоанглійська |
| nū | давньоверхньонімецька |
| nu | давньоверхньонімецька |
| nū | давньоіндійська |
| nu | давньоіндійська |
| но «але; тільки» | давньоруська |
| нъ «тс.» | давньоруська |
| *nū˘ «тс.» | індоєвропейська |
| num «(ще) тепер» | латинська |
| nunс | латинська |
| nù «нині, тепер» | латиська |
| nù «нині, тепер» | литовська |
| но | македонська |
| nun | нововерхньонімецька |
| no (частка) | польська |
| nъ | праслов’янська |
| no | праслов’янська |
| novъ «новий» | праслов’янська |
| nyně «нині, тепер» | праслов’янська |
| і-no «тільки, лише» | праслов’янська |
| *nom | праслов’янська |
| но «але» | російська |
| но | сербохорватська |
| nū | середньоверхньнімецька |
| nu | середньоверхньнімецька |
| no «але» | словацька |
| nò | словенська |
| нъ «тс.» | старослов’янська |
| nuwa | хетська |
| nu | ? |
ну (виг., частка)
псл. nu, no, очевидно, того самого походження, що й no «але; тільки» (іє.*nū˘);
припущення (Berneker IF 10, 153; Hofmann 216; Walde–Hofm. II 189; Klein 1063) про спорідненість стсл. ноукати «спонукати» з гр. νεύω «киваю», лат. nuō «тс.», дінд. návatē «обертається», nāuti «тс.» є помилковим, як і пов’язання (Rudn. II 863) з іє. *neu-o- «новий»;
р. бр. ну, др. нукнути «крикнути (підганяючи)», п. nu, nuże, nuż, ч. nu, nuže, слц. nuž, вл. no, nó, нл. no, [nu], схв. нy̏, слн. nò «ну», nù «гаразд», стсл. ноукати «спонукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́кати
нум
ну́мо
ну́мте
ну́те
пону́ка
«заохо-чування, підбурювання Г; спонука; згода Нед»
понука́ти
«підганяти»
понука́ч
«підбурювач»
пону́кнути
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися Нед; заохотити, підбурити Г»
понукти́
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися»
пону́кувати
прину́ка
спону́ка
спонука́льний
спонука́ти
спону́ка́ч
спону́кливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну | білоруська |
| no | верхньолужицька |
| nó | верхньолужицька |
| νεύω «киваю» | грецька |
| návatē «обертається» | давньоіндійська |
| nāuti «тс.» | давньоіндійська |
| нукнути «крикнути (підганяючи)» | давньоруська |
| nū˘ «але; тільки» (іє.*nū˘) | індоєвропейська |
| *neu-o- «новий» | індоєвропейська |
| nuō «тс.» | латинська |
| no | нижньолужицька |
| nu | нижньолужицька |
| nu | польська |
| nuże | польська |
| nuż | польська |
| nu | праслов’янська |
| no | праслов’янська |
| ну | російська |
| нy̏ | сербохорватська |
| nuž | словацька |
| nò «ну»«гаразд» | словенська |
| nù «ну»«гаразд» | словенська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| nu | чеська |
| nuže | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України