MUT — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Wísmut, давніше Bísmuth, походить, очевидно, від назви місцевості Wiesen коло Шнееберга і від дієслова muten «розробляти (копальню)», похідного від Mut «намір», спорідненого з гр. μѽσϑαι «прагнути»;

з німецького слова утворено латинський термін bisemutum (1529), чим пояснюються форми з б- у слов’янських та інших європейських мовах;

припущення (Lokotsch 73), що термін ві́смут міг бути запозиченим у арабів (ар. itmid «сурма»), не має серйозних підстав – CIC 129;

Фасмер І 320;

БЕР І 50;

Dauzat 90;

р. ви́смут, бр. ві́смут, п. bizmut, ч. vismut, vizmut, слц. bizmut, болг. би́сму́т, м. бизмут, схв. бùзмут, вùзмут, слн. bísmut;

фр. moral «моральний; мораль» походить від лат. mōrālis «моральний», пов’язаного з mōs (mōris) «звичай; воля; властивість; закон», спорідненим з гр. μωσϑαι «прагнути», μαίομαι «прагну», ματεύω «шукаю», гот. mōþs «дух, відвага, гнів», двн. muot, нвн. Mut «тс.», можливо, також з псл. sъměti, укр. смі́ти;

запозичення з французької мови;

р. мораль, бр. мара́ль, п. morał, ч. слц. morálka, вл. moralka, болг. мора́л, м. морал, схв. мòрāл, слн. morála;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

н. Mutz «тварина з обрізаним хвостом, куца тварина» пов’язується з фр. mousse «притуплений, обрізаний», яке походить, очевидно, від лат. mutilus «покалічений; безрогий», mutilāre «підрізувати, укорочувати; калічити», споріднених з ірл. mut «короткий»;

п. muc «малорослий кінь; малий собака; [щось мале, коротке і товсте]», mucek «малий собака»;