MU — ЕТИМОЛОГІЯ
му (вигук для відтворення ревіння великої рогатої худоби)
псл. mu, mukati, нове звуконаслідувальне утворення, паралельне давнішому mу (‹*mū, пор. р. мычать]; – споріднене з лит. mũkti «мукати», свн. mugen, нвн. muhen, лат. mūgῑre «тс.», гр. μύζω «стогну, мукаю»; іє. *mū (звуконаслідування);
р. мыча́ть, бр. му, му́каць, ч. mukati, mukat, mučeti, слц. múkat’, mučať, вл. mučeć, болг. му́кам, м. му, мука, схв. мŷ, му́кати, слн. múkati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
му́кати
«ревіти»
му́ма
«корова»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| му | білоруська |
| му́кам | болгарська |
| mučeć | верхньолужицька |
| му | македонська |
| mu | праслов’янська |
| мыча́ть | російська |
| м | сербохорватська |
| múkat' | словацька |
| mučať | словацька |
| múkati | словенська |
| му́каць | українська |
| мука | українська |
| му́кати | українська |
| mukati | чеська |
| mukat | чеська |
| mučeti | чеська |
| mukati | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України