MORE — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Aquamarín утворено на основі виразу лат. aqua marīna «морська вода»;

лат. aqua «вода» споріднене з гот. aƕa «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс.», р. Ока́, лат. marīnus «морський» пов’язане з mare «мо́ре», спорідненим з псл. more, укр. море;

р. болг. аквамари́н, бр. аквамары́н, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarín, вл. akwamarin, схв. аквамàрūн;

зіставляється з ἀμυδρός «темний, слабий, важкий для впізнання», для якого припускається можливість зв’язку з стсл. измъдѣти «ставати слабим»;

гр. Μαυρος походить з μαύρος (μαυρός) «темний», пов’язаного з ἀμαυρός «сумний, слабий, темний», що є, можливо, зворотним утворенням від μαυρόομαι, -óω «затемнюю; гасну»;

запозичено з грецької мови через посередництво латинської (лат. Maurus «житель Маврітанії») і, можливо, західноєвропейських (пор. нім. Máure, фр. Maure, More, англ. Moor);

р. мавр, бр. маўр, п. ч. слц. Maur, болг. ма́вър, схв. Мȁвар, Мȁур;

нвн. Maräne «ряпушка; сиг звичайний», у свою чергу, походить від зах.-сл. *mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «ТС.», [brzona] «тс.; сиг звичайний, ч. [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «тс.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «тс.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена»), яке відповідає р. [мерён] «марена; в’язь, Leuciscus idus L.», [миро́н] «марена», укр. [мере́на] «марена дніпровська», [мірон] «марена звичайна» Л – Г, [мере́н(ь)ка] «гольян», [мерест, мересниця ВеНЗн, мересни́к ВеНЗн] «тс.», а також болг. мря́на (мре́на) «марена», [мриена], м. мрена, схв. мрȅн(а), слн. mréna «тс.» і разом з ними зводиться до псл. * merna «марена, ряпушка; сиг», запозиченого з фінських мов, у яких відповідне слово мало значення «ікра; риб’ячий мальок» (пор. манс. мä^oрнэ «ікра», хант. мäрӛн «тс.», а також укр. [мере́нька] «жаб’яча ікра», [мерест] «тс.», в яких зберігається значення, ближче до вихідного);

зміна значення фінського слова при запозиченні пояснюється тим, що праслов’яни на території своєї ранньої прабатьківщини ознайомилися спочатку з ікрою вусача, сига і ряпушки в басейнах верхнього Дніпра (вище Прип’яті) і Зах. Двіни, засвоївши для неї від фінського населення загальну назву ікри, і лише після цього, розселяючись на південь і захід, перенесли її на відповідні види риби, що водяться в Дніпрі і в басейні Балтійського моря;

виведення назви маре́на від лат. muraena «морський вугор» (SW І 217; II 880) неправильне, хоча змішування слов’янської назви з латинською в басейні Дунаю могло мати місце;

пов’язання з псл. more (Kluge – Mitzka 475) помилкове;

запозичення з німецької мови;

р. [ма́ре́на́] «сиг звичайний; сиг чудський, Coregonus lavaretus maraenoides Poljakow; марена звичайна, Barbus barbus L.; марена дніпровська; гольян», [мари́на] «марена дніпровська», [мари́нка] «гольян», [мари́шка, мары́га] «тс.», бр. маро́на «марена звичайна», [марэ́на] «тс.», п. marena «сиг; [марена звичайна]», [maryna] «марена звичайна», [marynka] «ряпушка, Coregonus albula L.», ч. maréna severní sih «сиг чудський», слц. [mariena] «марена звичайна»;

запозичення з французької мови;

фр. marine «тс.; морський флот» через іт. marina «узбережжя, морський краєвид; морський флот» зводиться до лат. marīnus «морський», похідного від mare «море», спорідненого з двн. mari, дангл. mere, лит. mãrios, псл. more «тс.»;

слово марині́ст утворене, очевидно, в російській мові (Сергеев ЭИРЯ IV 129 – 135);

р. болг. схв. м. мари́на, бр. мары́на, п. marina, ч. слц. слн. marína;

запозичення з латинської мови;

лат. Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв»;

далі зводиться до лат. mare «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре;

часто пов’язується як чоловіча форма з ім’ям Марі́я;

р. Мариа́н, Марья́н, бр. Мар’я́н, Марыя́н, п. Marjan, ч. слц. Marián, болг. Мариа́н, м. Маријан, схв. Мȁрјан, Мȁријāн, слн. Marijan;

іє. *ḿori «море, болото»;

псл. morje «водний простір; море»;

споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;

р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;

запозичення з польської мови;

п. morszczak, як і ч. morce, слц. morča, є неповною калькою нім. Meerschwein «тс.», утвореного з іменників Meer «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре, і Schwein «свиня»;

запозичено через німецьке посередництво (н. Rîsmarin «розмарин») з латинської мови;

лат. rōsmarīnus, або rōs marīnus (бот.) «розмарин» (букв. «морська роса»), складається з іменника rōs «роса», спорідненого з псл. rosa, укр. роса́, і прикметника marīnus «морський», похідного від mare «море», що відповідає псл. more, укр. мо́ре;

латинська назва зумовлена, очевидно, свіжістю зеленого кольору рослини;

р. болг. м. розмари́н, бр. размары́н, п. rozmaryn, ч. rozmarýn, слц. rozmarín, схв. ру̏змарин, слн. rîžmarіn;