MORA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. cauchemar «тс. » є складним утворенням, перша частина якого походить від фр. ст. chaucher «давити, тиснути», caucher «тс.», пов’язаного з лат. calx «п’ята», з яким споріднені лит. kùlšė «стегно», kùlšis «тс.», укр. ку́льша, а друга частина постала з снідерл. mâre «нічна примара», з яким пов’язані нім. Mahr «кошмар; задуха», п. [mora] «примара», укр. [мо́ра] «тс.»;

р. кошма́р, заст. кошема́р, бр. кашма́р, п. koszmar, ч. košmar, болг. кошма́р, м. кошмар, схв. кòшмāр;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

нім. Mohr «тс.» походить від англ. mohair «тканина з шерсті ангорської кози», яке зводиться до ар. mukhayyar «тс.»;

п. mora «муар», ч. mór «вид тканини»;

споріднене з двн. дісл. дангл. mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його», нвн. Mahr «кошмар», далі, можливо, з лтс. mârnîtiês «нав’язуватися», ірл. morrῑgain «королева духів»;

пов’язується також з псл. mara «мара, привид», mořiti «морити» (Schuster-Šewc 185–186; Holub–Kop. 235; Младенов 304);

псл. mora «нічний привид, кошмар»;

р. кики́-мора «нічний привид, домовик», п. mora «кошмар», zmora «тс.», ч. můra «кошмар; нічний метелик», слц. mora, mura «тс.», нл. morawa «кошмар», болг. мора́, м. мора, схв. мòра, слн. môra «тс.», с.-цсл. морa «відьма»;

міжнародний термін (пор. н. Moratórium, фр. англ. moratorium), утворений на основі лат. morātōrius «який уповільнює, затримує», похідного від mora «уповільнення, затримка», пов’язаного з memor «пам’ятливий; нагадуючий», спорідненим з дірл. maraim «залишаю», ав. maraiti «думає, збирається», гр. μέριμνα «турбота», гот. maúrnan «турбуватися», дангл. murnan, двн. mornēn «тс.»;

р. морато́рий, бр. марато́рый, п. ч. moratorium, слц. moratórium, вл. moratorij, болг. м. мораториум, схв. мора́тōрūj, слн. moratórij;

запозичення з французької мови;

фр. moire «муар» походить від англ. mohair «мохер», яке зводиться до ар. mukháyyar «відбірний, кращий; тонка тканина з козячої вовни»;

р. бр. муа́р, п. mora, ч. слц. слн. moaré, болг. моаре́ «тс.»;

запозичення з східнороманських мов;

молд. му́рь, рум. múră, як і фр. mûre, іт. mora, походять від лат. mōrum «тс.», пов’язаного a mōrus «шовковиця»;