MOOR — ЕТИМОЛОГІЯ

мавр «представник населення Північної Африки; (пізніше) араб» (іст.)

зіставляється з ἀμυδρός «темний, слабий, важкий для впізнання», для якого припускається можливість зв’язку з стсл. измъдѣти «ставати слабим»;
гр. Μαυρος походить з μαύρος (μαυρός) «темний», пов’язаного з ἀμαυρός «сумний, слабий, темний», що є, можливо, зворотним утворенням від μαυρόομαι, -óω «затемнюю; гасну»;
запозичено з грецької мови через посередництво латинської (лат. Maurus «житель Маврітанії») і, можливо, західноєвропейських (пор. нім. Máure, фр. Maure, More, англ. Moor);
р. мавр, бр. маўр, п. ч. слц. Maur, болг. ма́вър, схв. Мȁвар, Мȁур;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мавріта́нка
мавріта́нський
ма́врський
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Moor англійська
Moor англійська
маўр білоруська
ма́вър болгарська
ἀμυδρός «темний, слабий, важкий для впізнання» грецька
Μαυ ̃ρος «темний» (μαυρός) грецька
ἀμαυρός «сумний, слабий, темний» грецька
-óω «затемнюю; гасну» грецька
μαύρος грецька
μαυρόομαι грецька
μαυρός грецька
μαύρος грецька
μαυρόομαι грецька
μαυρός грецька
Maurus латинська
Maurus латинська
Máure німецька
Máure німецька
Maur польська
мавр російська
Мȁвар сербохорватська
Мȁур сербохорватська
Maur словацька
измъдѣти «ставати слабим» старослов’янська
Maure французька
More французька
Maure французька
More французька
Maur чеська

мо́ре «великий водний простір»

псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замі́р'є «замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський «морський»
мору́н «тс.; бог води»
моря́к
моря́н «південний вітер (з моря)»
моря́нка «полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]» (орн.)
надмо́р'я «примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник «Stercorarius» (орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мо́ре білоруська
mоrjo верхньолужицька
marei «море» готська
mere давньоанглійська
mōr «калюжа» давньоанглійська
mari давньоверхньонімецька
muor «калюжа, болото» давньоверхньонімецька
muir давньоірландська
море давньоруська
*ḿori «море, болото» індоєвропейська
mare «тс.» латинська
mare «затока» латиська
mãrios «море, затока» (mãrė) литовська
море македонська
Meer нововерхньонімецька
Moor «болото» нововерхньонімецька
morze польська
morje «водний простір; море» праслов’янська
мо́ре «море; [озеро]» російська
мȍре сербохорватська
more словацька
mórjé словенська
море старослов’янська
мȏре українська
moře чеська
море́ ?

мури́на «невелике болітце, що залишається після повені»

припускається дальший зв’язок з мул, ми́ти (Фасмер III 10–11);
споріднене з лит. máuras «бруд», mùras «мокра земля», mùrti, mùrstu «мокнути», лтс. murît «забруднювати», дангл. снн. дфриз. mōr «болото», нвн. Moor, англ. moor «тс.», іє. *mor-;
псл. murъ, очевидно, пов’язане з murava «мурава»;
р. [мур] «пліснява», [мурли́на] «озеро коло болота», ч. mour «сажа, кіптява», слц. múr «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
moor «тс.» англійська
mōr «болото» давньоанглійська
mōr «болото» давньофризька
murît «забруднювати» латиська
máuras «бруд» литовська
Moor нововерхньонімецька
murъ праслов’янська
мур «пліснява» російська
mōr «болото» середньонижньонімецька
múr «тс.» словацька
мурли́на «озеро коло болота» українська
mour «сажа, кіптява» чеська
мул ?
ми́ти ?
mùras «мокра земля» ?
mùrti ?
mùrstu «мокнути» ?
*mor- ?
murava «мурава» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України