MONOTONE — ЕТИМОЛОГІЯ
моното́нний «однотонний; одноманітний»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. monotón, фр. англ. monotone походять від гр. μονότονος «однозвучний», яке складається з основ числівника μόνος «один» та іменника τόνος «тон, звук»;
р. моното́нный, бр. манато́нны, п. monotonny, ч. monotónní, слц. monotónny, вл. monotony, болг. моното́нен, м. монотон, схв. монòтон, мȍнотōн, слн. monotón;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| monotone | англійська |
| манато́нны | білоруська |
| моното́нен | болгарська |
| monotony | верхньолужицька |
| μονότονος «однозвучний» | грецька |
| монотон | македонська |
| monotón | німецька |
| monotonny | польська |
| моното́нный | російська |
| монòтон | сербохорватська |
| monotónny | словацька |
| monotón | словенська |
| мȍнотōн | українська |
| monotone | французька |
| monotónní | чеська |
| μόνος «один» | ? |
| τόνος «тон, звук» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України