MINOR — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. mьnь(-jь) (‹*mĭnjĭs), mьnьš-;

споріднене з гот. mins «менше», minniza «менший, менш значний», двн. min «менше», minniro «менший», лат. minor, -ōris «тс.», minus «менше», гр. μινύϑω «скорочую», μείων (‹*μεινων), μείĩον «менший», дірл. menb «маленький», корн. minow «зменшувати, скорочувати», дінд. minati «скорочує, шкодить»;

іє. *mеі- «зменшувати, скорочувати»;

р. ме́ньший, бр. ме́ншы, др. мьнии, мьньши, п. mniejszy, ч. слц. menší, вл. mjeńši, нл. mjeńšy, полаб. mánăj, болг. (заст.) менше «менше», схв. мȁњп «менший», слн. mánjši, стсл. мьнии, мьньши «тс.»;

нім. Mínimum, фр. англ. minimum походять від лат. minimum «найменша кількість», minimus «найменший», пов’язаних з minor «менший», спорідненим з дінд. minati «зменшує, скорочує», псл. *mьnьjі «менший»;

запозичення з західноєвропейських мов;

р. болг. м. ми́нимум, бр. мі́німум, п. ч. слц. вл. нл. minimum, слн. mínimum, схв. мȕнимум;

запозичення з французької мови;

фр. ministre «міністр» походить від лат. minister (‹* minusteros) «помічник, слуга», пов’язаного з minor «менший»;

р. мини́стр, бр. міні́стр, п. слц. вл. minister, ч. ministr, нл. ministaŕ, болг. министър, м. министер, схв. ми́нистар, слн. miníster;

(перен.) «сумний настрій»;

іт. minore «менший, молодший; мінорний» походить від лат. minor «менший»;

через посередництво російської мови запозичено з італійської;

р. болг. мино́р, бр. міно́р, п. minor, схв. миноре;

запозичення з латинської мови;

лат. minus «менше» пов’язане з minor «менший», спорідненим з псл. *mьnijь «менший»;

р. болг. м. схв. ми́нус, бр. мі́нус, п. ч. вл. нл. minus, слц. слн. mínus;

мину́та;

через посередництво західноєвропейських мов (нім. Minúte, фр. minūte) запозичено з латинської;

лат. minuta «маленька, незначна» є дієприкметником жін. р. від дієслова minuere «зменшувати», пов’язаного з minor «менший»;

р. болг. мину́та, бр. міну́та, п. ч. вл. нл. minuta, слц. слн. minúta, м. минута, схв. мùнӯт;