MINARET — ЕТИМОЛОГІЯ
мінаре́т «башта при мечеті, з якої муедзин кличе на молитву»
очевидно, через посередництво німецької (н. Minarétt) або французької мови (фр. minaret) запозичено з турецької;
тур. minare «башта при мечеті» походить від ар. mināra «тс.», пов’язаного з mināra «маяк; лампа», похідним від nār «вогонь», спорідненого з гебр. nēr «лампа»;
р. минаре́т, бр. мінарэ́т, п. ч. слц. вл. minaret, болг. минаре́, м. минаре, схв. мина́ре(т), слн. minarét;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mināra «тс.» | арабська |
| мінарэ́т | білоруська |
| минаре́ | болгарська |
| minaret | верхньолужицька |
| nēr «лампа» | гебрайська |
| минаре | македонська |
| minaret | польська |
| минаре́т | російська |
| мина́ре(т) | сербохорватська |
| minaret | словацька |
| minarét | словенська |
| minare «башта при мечеті» | турецька |
| minaret | чеська |
| mināra «маяк; лампа» | ? |
| nār «вогонь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України