MIEN — ЕТИМОЛОГІЯ
мя «мене» (зн. в.)
псл. mę, me, давні форми знахідного відмінка, замінені пізніше в слов’янських мовах формою родового відмінка mene;
споріднені з прус. mien, дінд. mām, mā, гр. με, лат. mē «тс.»;
р. кн. заст. др. мя, п. mię, [mie], ч. вл. нл. mě, слц. mä, болг. м. схв. ме, слн. mе, стсл. MѦ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме
«тс.»
мня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме | болгарська |
| mě | верхньолужицька |
| cлц. mä | верхньолужицька |
| με | грецька |
| mām | давньоіндійська |
| мя | давньоруська |
| mē «тс.» | латинська |
| ме | македонська |
| mě | нижньолужицька |
| cлц. mä | нижньолужицька |
| mię | польська |
| mę | праслов’янська |
| mien | прусська |
| мя | російська |
| ме | сербохорватська |
| mе | словенська |
| MѦ | старослов’янська |
| mie | українська |
| mě | чеська |
| cлц. mä | чеська |
| me | ? |
| mā | ? |
| мя | ? |
| мя | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України