MID — ЕТИМОЛОГІЯ
мед
псл. medb «мед», род. в. medu (давня основа на -u);
лит. medùs, лтс. medus, прус. meddo «тс.», двн. metu «медовий напій», дінд. mádhu «мед, медовий напій», mádhuḥ, madhuráḥ «солодкий, приємний», ав. maδu- «мед, вино», гр. μέθυ «хмільний напій», μεθύω «я п’яний», дірл. mid «медовий напій»;
іє. * medhu- «мед, хмільний напій»;
р. бр. мёд, др. медъ, п. miód, ч. слц. med, вл. měd, нл. mjod, болг. м. мед, схв. мȇд, слн. méd, стсл. медъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
медвя́ний
меде́ць
(зменш.)
меди́зна
«медовий напій»
меди́ти
«заправляти медом»
меді́вка
«підсолоджена медом горілка (?); медвяна роса (солодка рідина, яку виділяють комахи); сорт солодких слив Ж; сорт солодких груш МСБГ»
медівни́й
«медовий»
медівни́к
«медовий коржик»
медівника́р
«хто випікає медовики»
медівни́ця
«посудина для меду; пилок з квітів»
медівце́
«мед питний»
(зменш.)
медінки́
«сорт солодких яблук»
медінни́й
«тс.»
медни́й
«медоносний»
медни́ця
«посудина для меду»
медо́ви́й
медови́к
медови́ця
«медвяна роса»
медовчи́к
«пасічник»
меду́лька
«солодка груша»
меду́нка
«тс.; ласкава жінка»
меду́ха
«солодка груша»
ме́дьо
«солодощі»
(дит.)
ме́дя
«мед; усе солодке»
(дит.)
ме́дяни́й
медя́ни́к
«тс.»
медяни́шний
«медяний»
медя́нка
«берестяний кошик для меду»
мида́рка
«посуд, у якому зберігають мед»
мід
«мед»
мідки́й
«солодкий, як мед»
міду́нка
«ласкава жінка»
су́меда
«сорт солодкого яблука»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maδu- «мед, вино» | авестійська |
| мёд | білоруська |
| мед | болгарська |
| měd | верхньолужицька |
| μέθυ «хмільний напій» | грецька |
| metu «медовий напій» | давньоверхньонімецька |
| mádhu «мед, медовий напій» | давньоіндійська |
| mid «медовий напій» | давньоірландська |
| медъ | давньоруська |
| *medhu- «мед, хмільний напій» | індоєвропейська |
| medus | латиська |
| medùs | литовська |
| мед | македонська |
| mjod | нижньолужицька |
| miód | польська |
| medb «мед» | праслов’янська |
| meddo «тс.» | прусська |
| мёд | російська |
| мȇд | сербохорватська |
| med | словацька |
| méd | словенська |
| медъ | старослов’янська |
| med | чеська |
| medu (давня основа на -u) | ? |
| medu (давня основа на -u) | ? |
| mádhuḥ | ? |
| madhuráḥ «солодкий, приємний» | ? |
| μεθύω «я п’яний» | ? |
мі́чман «звання у військово-морських силах СРСР»
через посередництво російської мови запозичено з англійської;
англ. midshipman «корабельний гардемарин» складається з прикметника mid «середній», спорідненого з лат. medius «тс.», псл. *medja «межа», та іменника shipman «шкіпер; (заст.) моряк», утвореного з іменників ship «корабель», спорідненого з дісл. гот. skip, двн. skif «тс.», і man «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», псл. mǫžь «чоловік», укр. муж;
менш переконливе виведення з гол. mitsman (Смирнов 197);
р. болр. ми́чман, бр. мі́чман, п. miczman, ч. слц. mičman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мі́чманка
«формений кашкет старшого і молодшого складу флоту»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| midshipman «корабельний гардемарин» | англійська |
| мі́чман | білоруська |
| mitsman | голландська |
| skip | готська |
| skif «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина, чоловік» | давньоіндійська |
| skip | давньоісландська |
| medius «тс.» | латинська |
| miczman | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| mǫžь «чоловік» | праслов’янська |
| ми́чман | російська |
| mičman | словацька |
| муж | українська |
| mičman | чеська |
| mid «середній» | ? |
| shipman «шкіпер; (заст.) моряк» | ? |
| ship «корабель» | ? |
| man «людина» | ? |
| ми́чман | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України