MERE — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мари́на «картина, що зображує морський краєвид»
запозичення з французької мови;
фр. marine «тс.; морський флот» через іт. marina «узбережжя, морський краєвид; морський флот» зводиться до лат. marīnus «морський», похідного від mare «море», спорідненого з двн. mari, дангл. mere, лит. mãrios, псл. more «тс.»;
слово марині́ст утворене, очевидно, в російській мові (Сергеев ЭИРЯ IV 129 – 135);
р. болг. схв. м. мари́на, бр. мары́на, п. marina, ч. слц. слн. marína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марині́ст
мариністичний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мары́на | білоруська |
| мари́на | болгарська |
| mere | давньоанглійська |
| mari | давньоверхньонімецька |
| marina «узбережжя, морський краєвид; морський флот» | італійська |
| marīnus «морський» | латинська |
| mãrios | литовська |
| мари́на | македонська |
| marina | польська |
| more «тс.» | праслов’янська |
| мари́на | російська |
| мари́на | сербохорватська |
| marína | словацька |
| marína | словенська |
| marine «тс.; морський флот» | французька |
| marína | чеська |
| mare «море» | ? |
| марині́ст | ? |
ме́ре «мабуть, майже; точно Ж; дійсно, справді; чисто, без домішки; щоб лише О»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [mere] «наче, ніби, майже» походить від лат. mēre «цілком, чисто», пов’язаного з merus «чистий, не змішаний, справжній», що зіставляється з дірл. ē-mer «не блискучий, не яскравий», дангл. ā-mėrian «очищати; перевіряти, випробовувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ā-mėrian «очищати; перевіряти, випробовувати» | давньоанглійська |
| ǫē-mer «не блискучий, не яскравий» | давньоірландська |
| mēre «цілком, чисто» | латинська |
| merus «чистий, не змішаний, справжній» | латинська |
| mere «наче, ніби, майже» | польська |
мо́ре «великий водний простір»
псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́р'є
«замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський
«морський»
мору́н
«тс.; бог води»
моря́к
моря́н
«південний вітер (з моря)»
моря́нка
«полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]»
(орн.)
надмо́р'я
«примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник
«Stercorarius»
(орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ре | білоруська |
| mоrjo | верхньолужицька |
| marei «море» | готська |
| mere | давньоанглійська |
| mōr «калюжа» | давньоанглійська |
| mari | давньоверхньонімецька |
| muor «калюжа, болото» | давньоверхньонімецька |
| muir | давньоірландська |
| море | давньоруська |
| *ḿori «море, болото» | індоєвропейська |
| mare «тс.» | латинська |
| mare «затока» | латиська |
| mãrios «море, затока» (mãrė) | литовська |
| море | македонська |
| Meer | нововерхньонімецька |
| Moor «болото» | нововерхньонімецька |
| morze | польська |
| morje «водний простір; море» | праслов’янська |
| мо́ре «море; [озеро]» | російська |
| мȍре | сербохорватська |
| more | словацька |
| mórjé | словенська |
| море | старослов’янська |
| мȏре | українська |
| moře | чеська |
| море́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України