MEINEN — ЕТИМОЛОГІЯ
міни́ти «комусь щось визначати, обіцяти Ж; розподіляти, призначати (в уяві) Me»
псл. *měniti, очевидно, пов’язане чергуванням голосних з mьniti «тс.»;
споріднене з двн. нвн. meinen «думати, мати на увазі», дангл. mœnan «означати, мати намір, згадувати; скаржитися, сумувати», дірл. mian «бажання», кімр. mwyn «насолода»;
іє. *meino- «думка, намір»;
п. nadmienić «згадати», ч. míniti «думати, вважати, припускати; мати намір», вл. měnič «думати, вважати», нл. měniś, слн. méniti, стсл. мѣнити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мінка
«умова, застереження»
мі́нка
«згадка, зауваження»
наміни́ти
«згадати, натякнути»
на́мінка
«коротка згадка, натяк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| měnič «думати, вважати» | верхньолужицька |
| mœnan «означати, мати намір, згадувати; скаржитися, сумувати» | давньоанглійська |
| meinen «думати, мати на увазі» | давньоверхньонімецька |
| mian «бажання» | давньоірландська |
| *meino- «думка, намір» | індоєвропейська |
| mwyn «насолода» | кімрська |
| měniś | нижньолужицька |
| meinen «думати, мати на увазі» | нововерхньонімецька |
| nadmienić «згадати» | польська |
| *měniti | праслов’янська |
| méniti | словенська |
| мѣнити «тс.» | старослов’янська |
| míniti «думати, вважати, припускати; мати намір» | чеська |
| mьniti «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України