MAXIMUM — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́ксимум «найбільша кількість, найвищий ступінь»
запозичення з латинської мови;
лат. maximum є формою середнього роду від прикметника maximus ( ‹* mag-semos) «найбільший» – форми найвищого ступеня від magnus «великий»;
р. болг. м. ма́ксимум, бр. ма́ксімум, п. вл. maksimum, ч. слц. maximum, схв. мȁксимум, слн. máksimum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
максималі́зм
максималі́ст
максима́льний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ма́ксімум | білоруська |
ма́ксимум | болгарська |
maksimum | верхньолужицька |
maximum є формою середнього роду від прикметника maximus «найбільший» ( ‹* mag-semos) | латинська |
ма́ксимум | македонська |
maksimum | польська |
ма́ксимум | російська |
мȁксимум | сербохорватська |
maximum | словацька |
máksimum | словенська |
maximum | чеська |
magnus «великий» | ? |
ма́ксі «максимальний» (про довжину одягу тощо)
запозичення з англійської мови;
англ. maxi «тс.» виникло в результаті скорочення слова maximum «максимум», запозиченого з латинської мови;
р. болг. ма́кси, бр. ма́ксі, ч. maxi (sukně), слц. maxi, схв. мȁкси, слн. máksi;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
maxi «тс.» | англійська |
ма́ксі | білоруська |
ма́кси | болгарська |
ма́кси | російська |
мȁкси | сербохорватська |
maxi | словацька |
máksi | словенська |
maxi (sukně) | чеська |
maximum «максимум» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України