MASKARA — ЕТИМОЛОГІЯ
маскари́ти «ганьбити, паплюжити; поганити»
запозичення з тюркських мов;
тур. maskara «посміх, глузування, кепкування», крим.-тат. маскара «тс.» походять від ар. máskharah «знущання, глузування»;
форма [маскали́ти] виникла, мабуть, під впливом слова ска́ли́ти (зуби);
р. [маска́л] «насмішник», болг. маскаря́ «ганьбити», маскара́ «бешкетник, розпусник», м. маскари «ганьбити», схв. мàскара, маскàра «посміх, кепкування»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маскали́ти
«тс.»
машкара́
«сварка»
машкари́ти
«сварити(ся), лаяти(ся)»
(ся)
машка́рний
«сварливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| máskhara «знущання, глузування» | арабська |
| маскаря́ «ганьбити» | болгарська |
| маскара «тс.» | кримсько-татарська |
| маскари «ганьбити» | македонська |
| маска́л «насмішник» | російська |
| мàскара | сербохорватська |
| maskara «посміх, глузування, кепкування» | турецька |
| маскара́ «бешкетник, розпусник» | українська |
| маскàра «посміх, кепкування» | українська |
| маскали́ти | ? |
| ска́ли́ти (зуби) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України