MAR — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мара́ти «бруднити»
псл. marati «мазати, бруднити»;
можливо, пов’язане з moriti «фарбувати»;
очевидно, споріднене з лит. moraĩ «пліснява», гр. μορύσσω «роблю чорним, покриваю кіптявою»;
іє. *mer-/ mor- «чорнити, темна фарба»;
недостатньо обґрунтовані зіставлення з н. Marke «знак, тавро» (Преобр. І 510), англ. mar «псувати» (Matzenauer LF 10, 61), дінд. upamarayati «занурюється, робить соковитим» (Zubatý AfSlPh 13, 432; Uhlenbeck 222);
р. марать «бруднити; [білити]», п. (з укр.) вл. marać «бруднити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́равий
«масний, липкий»
марки́й
«мазкий»
(Me)
марува́тий
«брудний, нечистий»
пома́рка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mar «псувати» | англійська |
μορύσσω «роблю чорним, покриваю кіптявою» | грецька |
upamarayati «занурюється, робить соковитим» | давньоіндійська |
*mer-/ mor- «чорнити, темна фарба» | індоєвропейська |
moraĩ «пліснява» | литовська |
Marke «знак, тавро» | німецька |
вл. marać «бруднити» (з укр.) | польська |
marati «мазати, бруднити» | праслов’янська |
марать «бруднити; [білити]» | російська |
moriti «фарбувати» | ? |
ма́рі «народність угро-фінської мовної групи»
через посередництво російської мови запозичено з марійської;
далі пов’язувалося з енецьк. mar «самець дикого північного оленя»;
зіставлялося з ме́ря, назвою народності, яку вважали предками сучасних марійців;
мар. мари «чоловік; марієць» неясного походження;
р. ма́ри, мари́ец, бр. мары́яц, п. maryjski «марійський», ч. слц. Marijec, болг. мари́ец, схв. маријски, слн. marijski;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марі́єць
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мары́яц | білоруська |
мари́ец | болгарська |
мари «чоловік; марієць» | марійська |
maryjski «марійський» | польська |
ма́ри | російська |
маријски | сербохорватська |
Marijec | словацька |
marijski | словенська |
мари́ец | українська |
Marijec | чеська |
mar «самець дикого північного оленя» | ? |
ме́ря | ? |
ма́рний «даремний, незначний»
Matzenauer 58;
Mikl. EW 184;
Bezlaj ESSJ II 167 – 168;
Schuster-Šewc 888 – 889;
Holub – Kop. 217;
Holub – Lyer 304;
SW II 885;
Brückner 322;
Преобр. II 511;
зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;
найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);
не зовсім ясне;
р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марне́те
«псувати, марнувати»
марне́тний
«даремний»
ма́рний
«худий»
марни́ця
«дрібниця»
марні́ти
«ставати худим; пропадати марно»
марнота́
ма́рнощі
марнува́ти
«витрачати даремно»
нама́рне
нама́рно
помарни́ти
«знищити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mar «псувати» | англійська |
ма́рны «даремний, худий» | білоруська |
marny «нікудишній» | верхньолужицька |
marrjan «перешкоджати» | давньоверхньонімецька |
marny «нікудишній» | нижньолужицька |
marny «даремний, злиденний» | польська |
ма́рный «стомлений, змучений» | російська |
márny «тс.» | словацька |
máren «мізерний, нікудишній» | словенська |
marný «даремний, пустий» | чеська |
EW | ? |
*merti «умирати» | ? |
*mar- «псувати, знищувати» | ? |
мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України