MAR — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. marati «мазати, бруднити»;

можливо, пов’язане з moriti «фарбувати»;

очевидно, споріднене з лит. moraĩ «пліснява», гр. μορύσσω «роблю чорним, покриваю кіптявою»;

іє. *mer-/ mor- «чорнити, темна фарба»;

недостатньо обґрунтовані зіставлення з н. Marke «знак, тавро» (Преобр. І 510), англ. mar «псувати» (Matzenauer LF 10, 61), дінд. upamarayati «занурюється, робить соковитим» (Zubatý AfSlPh 13, 432; Uhlenbeck 222);

р. марать «бруднити; [білити]», п. (з укр.) вл. marać «бруднити»;

через посередництво російської мови запозичено з марійської;

далі пов’язувалося з енецьк. mar «самець дикого північного оленя»;

зіставлялося з ме́ря, назвою народності, яку вважали предками сучасних марійців;

мар. мари «чоловік; марієць» неясного походження;

р. ма́ри, мари́ец, бр. мары́яц, п. maryjski «марійський», ч. слц. Marijec, болг. мари́ец, схв. маријски, слн. marijski;

Matzenauer 58;

Mikl. EW 184;

Bezlaj ESSJ II 167 – 168;

Schuster-Šewc 888 – 889;

Holub – Kop. 217;

Holub – Lyer 304;

SW II 885;

Brückner 322;

Преобр. II 511;

зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;

найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);

не зовсім ясне;

р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;