MANO — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мане́ж «майданчик або приміщення для тренувань з верхової їзди; арена цирку; пристосування для дітей, які починають ходити»
запозичення з французької мови;
фр. manège походить від іт. maneggio «манеж», пов’язаного з maneggiare «робити (щось) руками; правити кіньми», похідним від mano «рука», що зводиться до лат. manus «тс.»;
р. бр. болг. мане́ж, п. maneż, ч. слц. manéž» вл. maneža, м. манеж, схв. мàнēж, слн. manéža;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мане́жити
«виїжджувати коня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мане́ж | білоруська |
| мане́ж | болгарська |
| maneggio «манеж» | італійська |
| manus «тс.» | латинська |
| манеж | македонська |
| maneż | польська |
| мане́ж | російська |
| мàнēж | сербохорватська |
| manéž» вл. maneža | словацька |
| manéža | словенська |
| manège | французька |
| manéž» вл. maneža | чеська |
| maneggiare «робити (щось) руками; правити кіньми» | ? |
| mano «рука» | ? |
мене́ (род. і знах. в. займенника 1 ос. одн. я)
псл. mene (род.– зн. в.), mьně (дав.– місц. в.), mъnojǫ (op. в.);
українська мова, на відміну від російської і польської, зберігає давню форму род;
р. меня́, мне, мно́ю, бр. мяне́, мне, мной, др. мене, мънѣ (мьнѣ), мъною, п. mnie ( ‹mienie), mnie, mną, ч. mne (‹mene), mně, mnou, слц. mňa, mne, mnou, вл. mnje, mni, (ze) mnu, нл. mje (mnjo), (zo) mnu, болг. м. мене (дав. і зн. в.), схв. мèне, мèни, мнȏм (мно́ме), слн. mêne, mêni, z menoj (mano), стсл. мєнє, мьнѣ, мъноѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мені́ (дав. і місц. в.)
мно́ю
(ор. в.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяне́ | білоруська |
| мне | білоруська |
| мной | білоруська |
| ме́не (дав. і зн. в.) | болгарська |
| mnje (ze) | верхньолужицька |
| mni (ze) | верхньолужицька |
| (ze) mnu (ze) | верхньолужицька |
| мене | давньоруська |
| мънѣ (мьнѣ) | давньоруська |
| мъною | давньоруська |
| мьнѣ | давньоруська |
| ме́не (дав. і зн. в.) | македонська |
| mje mnu (mnjo), (zo) | нижньолужицька |
| mnu | нижньолужицька |
| (zo) mnu | нижньолужицька |
| mnie ( ‹mienie), mnie, mną | польська |
| mienie | польська |
| mnie | польська |
| mną | польська |
| mene (род.-- зн. в.) | праслов’янська |
| mьně (дав.-- місц. в.) | праслов’янська |
| mъnojǫ (op. в.) | праслов’янська |
| меня́ | російська |
| мне | російська |
| мно́ю | російська |
| мèне | сербохорватська |
| мèни | сербохорватська |
| мнȏм (мно́ме) | сербохорватська |
| мно́ме | сербохорватська |
| mňa | словацька |
| mne | словацька |
| mnou | словацька |
| mêne (mano) | словенська |
| mêni (mano) | словенська |
| z menoj (mano) | словенська |
| mano | словенська |
| мєнє | старослов’янська |
| мьнѣ | старослов’янська |
| мъноѭ | старослов’янська |
| mne (‹mene), mně, mnou | чеська |
| mene | чеська |
| mně | чеська |
| mnou | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України