MANNA — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бо́цман
запозичено, мабуть, через російське посередництво, з голландської мови;
гол. bootsman «боцман» утворене з основ іменників boot «човен» і man «людина», спорідненого з двн. man, дангл. mann(а), гот. manna, дінд. ав. mánu- «тс.», псл. *mǫžь «муж», укр. муж;
пов’язання слов’янських форм з англ. boatsman (Горяев 25) необґрунтоване;
р. бо́цман, ст. ботсман, бр. болг. бо́цман, п. bosman;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «тс.» | авестійська |
| boatsman | англійська |
| бо́цман | білоруська |
| бо́цман | болгарська |
| bootsman «боцман» | голландська |
| manna | готська |
| mann(а) | давньоанглійська |
| man | давньоверхньонімецька |
| mánu- «тс.» | давньоіндійська |
| bosman | польська |
| *mǫžь «муж» | праслов’янська |
| бо́цман | російська |
| муж | українська |
| boot «човен» | ? |
| man «людина» | ? |
| ботсман | ? |
ма́нна «їжа, що, за біблійною легендою, падала з неба під час мандрів євреїв у пустелі»
реальною основою легенди могло стати збирання і споживання далеко розсіюваних вітром по пустелі кусочків засохлої леканори (манни);
гр. μάννα походить від арам. manna «небесна манна», спорідненого з гебр. mān «небесний дар; їжа», пов’язаним з mānah «наділяти, дарувати»;
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
р. бр. болг. ма́нна, др. маньна «манна», манаа «пшеничні крупи», п. слц. вл. manna «манна», ч. mana, слн. mána, м. мана, схв. мȁна, стсл. ман(ъ)на «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́нка
«манні крупи»
ма́нний
«виготовлений з дрібнорозмеленої пшениці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| manna «небесна манна» | арамейська |
| ма́нна | білоруська |
| ма́нна | болгарська |
| manna «манна» | верхньолужицька |
| mān «небесний дар; їжа» | гебрайська |
| μάννα | грецька |
| маньна «манна» | давньоруська |
| мана | македонська |
| manna «манна» | польська |
| ма́нна | російська |
| мȁна | сербохорватська |
| manna «манна» | словацька |
| mána | словенська |
| манаа «пшеничні крупи» | українська |
| mana | чеська |
| mānah «наділяти, дарувати» | ? |
| ман(ъ)на «тс.» | ? |
ма́нна «застиглий сік деяких рослин; [молоко; зібраний бджолами пилок квітів ВеУг; солодкуваті краплини на листі рослин О; грибковий паразит жита ДзАтл II]»
результат семантичної видозміни біблійної назви ма́нна «небесна їжа»;
такий розвиток семантики пов’язаний, очевидно, з уявленням про те, що солодкі краплини на листі рослин, як, нібито, і роса, падають з неба;
р. ма́нна «застиглий сік деяких рослин», бр. ма́нна «тс.», [ма́на] «нектар», п. manna «застиглий сік ясеня манного, Fraxinus ornus L.», ч. mana «сік деяких рослин», manna «тс.», слц. manna «солодкий сік на листі деяких дерев, листковий мед», болг. ма́нна «застиглий сік», схв. мȁна «солодкий сік рослин», слн. mána «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́на
«застиглий сік деяких рослин»
манни́стий
«багатий на сік»
(про рослини)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́нна «тс.» | білоруська |
| ма́нна «застиглий сік» | болгарська |
| manna «застиглий сік ясеня манного, Fraxinus ornus L.» | польська |
| ма́нна «застиглий сік деяких рослин» | російська |
| мȁна «солодкий сік рослин» | сербохорватська |
| manna «солодкий сік на листі деяких дерев, листковий мед» | словацька |
| mána «тс.» | словенська |
| ма́на «нектар» | українська |
| mana «сік деяких рослин»«тс.» | чеська |
| manna «сік деяких рослин»«тс.» | чеська |
| ма́нна «небесна їжа» | ? |
ма́нна «лепешняк плавучий, Glyceria fluitans (L.) R. Br.» (бот.)
вважається також власне слов’янським, пов’язаним з псл. maniti «обманювати» (Трубачев Slavia 29/1, 13 – 15; Фасмер – Трубачев II 570) або «приваблювати» (Меркулова 123 – 124);
пов’язується (Преобр. І 509; SJP IV 445) з ма́нна (небесна), оскільки насіння деяких видів лепешняка, як і далеко розповсюджувані вітром кусочки засохлої леканори, вживалося в їжу;
загальноприйнятої етимології не має;
р. ма́нник «лепешняк плавучий; [костриця овеча]», бр. ма́ннік «тс.», п. manna «лепешняк плавучий; північноафриканська рослина леканора їстівна, Lecanora esculenta», ч. manna «пшінка, Ficaria L.», слц. manna «вид леканори», болг. ма́нна «вид їстівного лишайника», схв. мȁна (назви кількох лікарських рослин);
Фонетичні та словотвірні варіанти
манна
«костриця овеча, Festuca ovina L. s. str.»
манник
мання
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ннік «тс.» | білоруська |
| ма́нна «вид їстівного лишайника» | болгарська |
| manna «лепешняк плавучий; північноафриканська рослина леканора їстівна, Lecanora esculenta» | польська |
| maniti «обманювати» | праслов’янська |
| мȁна (назви кількох лікарських рослин) | сербохорватська |
| manna «вид леканори» | словацька |
| manna «пшінка, Ficaria L.» | чеська |
| або «приваблювати» | ? |
| ма́нна (небесна) | ? |
| ма́нник «лепешняк плавучий; [костриця овеча]» | ? |
муж
псл. možь (‹*mon-gio-);
споріднене в дінд. mánuḥ «людина; чоловік; людство», гот. manna «чоловік», двн. man «тс.»;
іє. *manu-s або *monu-s, можливо, пов’язане з *men-«мислити»;
р. бр. муж, др. мужь, п. mąż, ч. слц. вл. нл. muž, болг. мъж, м. маж, схв. муж, слн. móž, стсл. мǫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
за́між
за́міжжю
замі́жжя
замі́жня́ «яка перебуває в шлюбі; одружена»
міжчи́нський
міщина́
мужа́ти
«мужніти»
мужа́тися
«бадьоритися»
мужва́ «мужики»
му́жесливий
«мужній»
му́жеський
мужи́к
мужикува́ти
«бути селянином»
мужикува́тий
мужи́цтво
мужича́ «дитя мужика»
мужи́чий
мужи́чити
«розмовляти мужичою мовою»
мужичня́
мужі́ти
«мужніти»
мужла́й
«грубий мужик»
мужла́н
«здорова, міцна людина, богатир»
му́жній
му́жність
мужні́ти
му́жня
«заміжня»
(жінка)
мужство
мужува́тися
«мужатися»
мужча́н
«мужчина»
мужчи́на́ СУМ
мужчи́нський
му́зкість
«мужність»
му́зство
«хоробрість, відвага»
мущени́н
«чоловік»
обмужи́читися
«зробитися селянином»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муж | білоруська |
| мъж | болгарська |
| muž | верхньолужицька |
| manna «чоловік» | готська |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина; чоловік; людство» | давньоіндійська |
| мужь | давньоруська |
| *manu-s | індоєвропейська |
| маж | македонська |
| muž | нижньолужицька |
| mąż | польська |
| možь (‹*mon-g$io-) | праслов’янська |
| муж | російська |
| муж | сербохорватська |
| muž | словацька |
| móž | словенська |
| мǫжь | старослов’янська |
| muž | чеська |
| *men- «мислити» | ? |
фу́рман «візник, кучер»
н. Fuhrmann (‹ свн. vuorman) «тс.» є складним словом, утвореним з іменників Fuhre «віз, підвода» і Mann «чоловік», спорідненого з свн. двн. man, дфриз. månn, дангл. mann(a), англ. man, дісл. maðr, рун. manR, гот. manna «людина, чоловік», дінд. ав. mánu- «людина», псл. mǫžь, укр. муж;
запозичення з німецької мови;
р. фу́рман, бр. фу́рма́н, п. слц. furman, ч. forman, вл. fórman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фі́рман
«тс.»
фурмани́на
«поганий фурман; зменш. від фурман»
фурма́нити
«правити кіньми»
фу́рма́нка
«підвода»
фурманува́ти
хву́рман
ху́рман
ху́рманка
«підвода»
хурманува́ти
ху́рманщик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «людина» | авестійська |
| man | англійська |
| фу́рма́н | білоруська |
| fórman | верхньолужицька |
| manna «людина, чоловік» | готська |
| mann(a) | давньоанглійська |
| man | давньоверхньонімецька |
| mánu- «людина» | давньоіндійська |
| maðr | давньоісландська |
| månn | давньофризька |
| Fuhrmann «тс.» (‹ свн. vuorman) | німецька |
| Fuhre «віз, підвода» | німецька |
| Mann «чоловік» | німецька |
| furman | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| фу́рман | російська |
| man | середньоверхньнімецька |
| vuorman | середньоверхньнімецька |
| furman | словацька |
| муж | українська |
| forman | чеська |
| manR | ? |
шпі́льман «мандрівний музикант, співак у середньовічній Європі»
давнє запозичення з германських мов;
свн. spilman «шпільман» (‹ двн. spiliman «танцівник»), як і снн. spêlman «тс.», є складним словом, утвореним з етимологічно нез’ясованого spil (spêl) «гра, танець» і man «людина, чоловік», спорідненого з дфриз. månn, англ. man, дісл. maðr, гот. manna, дінд. ав. mánu- «людина», а також із псл. mǫžь, укр. муж;
р. шпи́льман, др. шпильманъ, полаб. spеlman, болг. шпи́лман, схв. шпилман, цсл. (серб.) шпильманъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «людина» | авестійська |
| man | англійська |
| шпи́лман | болгарська |
| manna | готська |
| spiliman «танцівник» | давньоверхньонімецька |
| mánu- «людина» | давньоіндійська |
| maðr | давньоісландська |
| шпильманъ | давньоруська |
| månn | давньофризька |
| spеlman | полабська |
| mǫžь | праслов’янська |
| шпи́льман | російська |
| шпилман | сербохорватська |
| spilman «шпільман» (‹ двн. spiliman «танцівник») | середньоверхньнімецька |
| man «людина, чоловік» | середньоверхньнімецька |
| spil | середньоверхньнімецька |
| spêlman «тс.» | середньонижньонімецька |
| spêl | середньонижньонімецька |
| man | середньонижньонімецька |
| муж | українська |
| шпильманъ (серб.) | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України