MAGUS — ЕТИМОЛОГІЯ
маг «жрець; чарівник»
запозичено з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. magus);
гр. μάγος «член мідійсько-перської касти жерців; чаклун» походить від дперс. Maguš (ав. moүu-) (назва племені, що виконувало функції жерців);
дальша етимологія слова неясна;
р. бр. болг. м. маг, п. слн. mȃg, ч. слц. mág, вл. magja, схв. маг;
Фонетичні та словотвірні варіанти
магі́зм
маґіка
магі́чний
ма́гія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| moүu- | авестійська |
| маг | білоруська |
| маг | болгарська |
| magja | верхньолужицька |
| μάγος «член мідійсько-перської касти жерців; чаклун» | грецька |
| Maguš (ав. mo$үu-)(назва племені, що виконувало функції жерців) | давньоперська |
| magus | латинська |
| маг | македонська |
| mаg | польська |
| маг | російська |
| мȃг | сербохорватська |
| mág | словацька |
| mаg | словенська |
| mág | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України