LUSTER — ЕТИМОЛОГІЯ
лю́стра «підвісний освітлювальний прилад»
запозичення з французької мови;
фр. lustre «блиск, глянець; люстра» походить від іт. lustro «блиск», lustrare «блищати», яке зводиться до лат. lūstro «освітлюю, очищаю», пов’язаного з lūсео «свічусь, яснію», lūx «світло»;
р. бр. лю́стра, п. lustra «тс.», lustr «тс.; блиск, глянець», ч. lustr «люстра; панікадило», слц. luster, болг. заст. лу́стер «тс.», м. лустер «люстра», схв. лy̏стер, слн. lúster «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люстро
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́стра | білоруська |
| лу́стер «тс.» (заст.) | болгарська |
| lustro «блиск» | італійська |
| lustrare «блищати» | італійська |
| lūstro «освітлюю, очищаю» | латинська |
| lūсео «свічусь, яснію» | латинська |
| lūx «світло» | латинська |
| лустер «люстра» | македонська |
| lustra «тс.»«тс.; блиск, глянець» | польська |
| lustr «тс.»«тс.; блиск, глянець» | польська |
| лю́стра | російська |
| лy̏стер | сербохорватська |
| luster | словацька |
| lúster «тс.» | словенська |
| lustre «блиск, глянець; люстра» | французька |
| lustr «люстра; панікадило» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України