LUPUS — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вовк
псл. *ѵьḷkъ;
споріднене з лит. vilkas, лтс. vìlks, дінд. vrkaḥ, ав. vəhrka, гот. wulfs, англ. wolf, нвн. Wolf, алб. ul’k, гр. λύκος, лат. lupus (можливо, запозичення з сабінської мови);
іє. *uḷkuos «вовк», що зіставляється з коренем *uel- «рвати» або uelk- «тягти, волокти»;
у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає»;
р. м. волк, бр. воўк, др. вълкъ, п. wilk, ч. слц. vlk, вл. нл. wjelk, болг. вълк, схв. вук, слн. vólk, стсл. влькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівк
во́ва
«вовк, страшна істота»
(дит.)
вове́га
«вовчище»
вовки́
«кожух із вовчого хутра»
вовківня́
«вовча яма»
вовківня́к
«відлюдник»
вовкови́на
вовкува́тий
«похмурий, відлюдний»
вовку́н
«вовкулак»
вовцю́га
вовцюга́н
вовча́
«вовченя»
во́вчий
вовчи́ний
вовчи́ха
вовчи́ця
вовчівня́
«тс.»
вовчкува́тий
«тс.»
вовчня́
«вовча зграя»
вовчуга́н
«вовчище»
вовчу́к
«молодий вовк»
вовчу́ра
«вовчий кожух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vəhrka | авестійська |
| ul'k | албанська |
| wolf | англійська |
| воўк | білоруська |
| вълк | болгарська |
| wjelk | верхньолужицька |
| wulfs | готська |
| λύκος | грецька |
| vrkaḥ | давньоіндійська |
| вълкъ | давньоруська |
| *uḷk «вовк» | індоєвропейська |
| lupus (можливо, запозичення з сабінської мови) | латинська |
| vìlks | латиська |
| vilkas | литовська |
| волк | македонська |
| wjelk | нижньолужицька |
| Wolf | нововерхньонімецька |
| wilk | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волк | російська |
| вук | сербохорватська |
| vlk | словацька |
| vólk | словенська |
| влькъ | старослов’янська |
| vlk | чеська |
| *uel- «рвати» | ? |
| uelk- «тягти, волокти» | ? |
| означала «грабіжник» | ? |
| або «той, що роздирає» | ? |
вовки́ня (бот.)
утворене під впливом латинського наукового терміна lupīnus, похідного від lupus «вовк», спорідненого з псл. *ѵьḷkъ, укр. вовк, або під впливом німецького терміна Wolfsbohne «люпин» (букв. «вовчий біб»);
р. [волча́н] «люпин» також вважається калькою (Даль І 233);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *ѵ | праслов’янська |
| волча́н «люпин» | російська |
| вовк | українська |
| lupus «вовк» | ? |
| або «люпин» (букв. «вовчий біб») | ? |
вовча́к «вовчий лишай, туберкульоз шкіри, Lupus»
пор. паралельні назви в інших мовах;
нвн. Wolf «вовк; вовчак», фр. loup, латинський науковий термін Lupus «тс.»;
назва хвороби мотивується тим, що вражене місце шкіри складається з глибоких виразок, які в’їдаються в тіло, як вовк;
результат злиття словосполучення во́вчий лиша́й;
р. волча́нка, бр. ваўчанка, п. wilk «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ваўчанка | білоруська |
| Wolf «вовк; вовчак» | нововерхньонімецька |
| wilk «тс.» | польська |
| волча́нка | російська |
| loup | французька |
| паралельні | ? |
| Lupus «тс.» | ? |
| во́вчий лиша́й | ? |
лупу́р (прізвисько вовка)
видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. лу́пул (як і рум. lúpul) «вовк» (означеним артиклем -ул) походить від лат. lupus, спорідненого з гр. λύκος, дінд. vŕ̥kaḥ, псл. *vьl̥ъ «тс.», укр. вовк;
у процесі засвоєння українською мовою запозичене слово зазнало впливу з боку дієслова лупи́ти «здирати шкуру» і його похідного [луп’яр] «живодер»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| λύκος | грецька |
| vŕ̥kaḥ | давньоіндійська |
| lupus | латинська |
| лу́пул «вовк» (як і рум. lúpul)(означеним артиклем -ул) | молдавська |
| *v<SUP>ь</SUP>l̥ъ «тс.» | праслов’янська |
| lúpul | румунська |
| вовк | українська |
| лупи́ти «здирати шкуру» | українська |
| луп'яр «живодер» | українська |
люпи́н «Lupinus L.» (бот.)
засвоєна латинська наукова назва рослини;
лат. lupīnus (букв. «вовчий») утворене від lupus «вовк», спорідненого з псл. *ѵьl̥kъ, укр. вовк;
назва пояснюється, очевидно, тим, що плоди люпину неїстівні;
пор. інші його назви;
укр. [вовки́ня], р. [волчан], п. [wilczy bób], ст. wilczy groch, ч. vlčí bob, ст. vlčí hrách, слц. vlčí bôb, схв. [вучика, вучји боб], нім. Wolfsbohne, що є, очевидно, кальками латинського терміна;
латинська назва пояснювалася також здатністю люпину рости на поганих грунтах (Пліній у Симоновича 282);
р. люпи́н, бр. лу́бін, п. łubin, ст. lupin, болг. лупи́на, схв. лỳпина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лупен
«тс.»
люпиніза́ція
«підвищення родючості грунтів за допомогою вирощування на них люпину як зеленого добрива»
лю́плянище
«поле, з якого зібрано люпин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лу́бін | білоруська |
| лупи́на | болгарська |
| lupīnus «вовк» (букв. «вовчий») | латинська |
| lupus | латинська |
| Wolfsbohne | німецька |
| wilczy bób | польська |
| wilczy groch (ст.) | польська |
| łubin | польська |
| lupin (ст.) | польська |
| *ѵ<SUP>ь</SUP>l̥kъ | праслов’янська |
| волчан | російська |
| люпи́н | російська |
| вучика | сербохорватська |
| вучји боб | сербохорватська |
| лỳпина | сербохорватська |
| vlčí bôb | словацька |
| вовк | українська |
| вовки́ня | українська |
| vlčí bob | чеська |
| vlčí hrách (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України