LUCAS — ЕТИМОЛОГІЯ

через посередництво церковнослов’янської мови запозичене в давньоруську мову з грецької;

гр. Λουκᾱς, можливо, походить від лат. Lucas, пов’язаного з lux (род. в. lucis) «світло» (ім’я первісно означало «народжений при сході сонця»);

припускається також первісне значення «походженням з Луканії»;

р. бр. болг. Лука́, др. Лука, ч. ст. Luka, схв. Лу̑ка, Лу́ка, слн. Luka, стсл. Лоука;

запозичення з польської мови;

п. Łukasz, як і ч. Lukáš, Lukeš, слц. Lukáš, вл. Lukaš, нл. Łukas, Łukaš, походить від лат. Lucas, яке пов’язується з lux (род. в. lucis) «світло» або з назвою області Lucania «Луканія»;

бр. Лука́ш;

через посередництво грецької мови (гр. Λουκιανός) запозичене з латинської;

лат. Lucianus «син Луки; який стосується Луки» є похідним від чоловічого імені Lucas «Лука»;

р. Лукья́н, бр. Лук’я́н, п. Lucjan, ч. слц. Lucián, болг. Лукия́н, м. Лукијан, схв. Лy̏киjāн, Лукùјāн, слн. Lukijan, стсл. Лоукиганъ;