LOST — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lasta, lastovica, lastavica, очевидно, як і lasica «ласиця», пов’язане з lasъ «темний з білим черевом чи грудьми», за характером забарвлення майже всіх видів ластівок (Птицы СССР 402 – 405);

менш обґрунтовані припущення про спорідненість з ла́ска, ла́ститися, зумовлену нібито тим, що ластівка завжди була одним з найулюбленіших птахів у слов’ян (Фасмер – Трубачев II 463; Трубачев ЭИРЯ II 29 – 32; ЭССЯ 14, 42 – 43), з лит. lakstýti «літати», lakstùs «швидкий, прудкий», лтс. lakstît «стрибати, бігати вперед і назад» (Фасмер II 463; Преобр. І 436; Горяев 182; Sławski І 514; Младенов 271; Bern. I 692; Mikl. EW 161; Fraenkel ZfSlPh 11, 45 – 47), з ірл. los «хвіст», кімр. llost, брет. lost «тс.» (Rozwadowski Rozprawy 25, 4 – 11), як і виведення від звуконаслідувального *last- (glast-, hlast-, chlast-) «стук, хлоп» (Machek ZfSlPh 20, 35; Holub – Lyer 509; Schuster-Šewc 763 – 764; Lětopis 23/2, 143 – 147) або пов’язання з lapotati «швидко говорити» (Machek ESJČ 694);

р. ла́сточка, заст. ла́стовица, [ла́стица, ла́стка, ла́ствица, ла́стовка, ла́стушка], бр. ла́стаўка, др. ластовица, р.-цсл. ластɤна «вид ластівки», ластɤнъ «тс.», п. [lastówka, lasztówka, łastawka, łastówka, łasztówka] (з ч., укр., бр.), ч. [laštovice, laštovka], vlaštovka, слц. lastovica, вл. łastojca, łastojčka, полаб. lostövéica, болг. ла́стовица, ла́ставица, м. ластовица, схв. лáста, лáставица, лȁстовица, слн. lástovica, lástovka, стсл. ластовица;

псл. [lusta] «луска, шкірка, лушпина; скибка; шматок» з давнішого *lousta, похідного від кореня іє. *leu- «відділяти, відривати, відрізати», звідки також псл. lupiti «лупити», luska «луска», luspa «лушпина» з іншими детермінантами;

споріднене з лит. lùstas «шматок, скибка; пучок, пасмо», lustà «шматок, скибка», lùkštas «лушпина, шкірка, шкаралупа»;

існує також думка про спорідненість з лит. láužti «ламати», lūˊžti «ламатись», дінд. loṣṭáḥ «уламок», rujáti «ламає», гр. ἀλυκĩοπέδη «нерозривний зв’язок» (Zubatý St. a čl. l 2, 103; Schulze KZ 28, 280; Persson Beitr. 201);

непереконливе припущення про запозичення лит. lùstas із слов’янських мов (Petersson AfSlPh 34, 382; IF 24, 250), як і думка про балтійське походження слов’янських форм (Москаленко УІЛ 31; Соболевский Bull. Ас. Sc. de StPbourg 1911, 1051 і наст.);

сумнівні зіставлення з дісл. ljósta «бити, ламати», lost «удар», норв. losta «обдирати» (Bern. I 748; Petersson тж.);

р. [луст] «шматок хліба», [лу́ста] «шматок (хліба, сала)», [луста́] «луска; шкірка (на плодах)», [лу́стка] «скибка хліба, шкірка», бр. лу́ста «великий плоский шматок», п. [łusta] «шматок, скибка» (з бр.), болг. [лусту́на] «стручок; шкірка на плодах», схв. ст. lusta «луска»;