LOG — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́га «балка, до якої прибиваються дошки (підлоги та ін.)»

очевидно, запозичення з дав ньоскандінавської мови;
дісл. lāg «колода ; повалене дерево» споріднене з англ. log «колода », норв. laag «повалене вітром дерево» і разом з ними зводиться до пгерм. *lig- «лежати», спорідненого з псл. ležati, укр. лежа́ти;
менш обґрунтованим було б виведення від нвн. Láge «пласт, шар; стеля » або від ч. dlaha «дошка в підлозі », як і зведення (Sławski IV 430) разом з [лагу́н] «бочка» до псл. lagati «ложити»;
р. бр. ла́га, п. [łagun] «кладка; лага під підлогою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лаґу́н «стовбур під дощаним настилом дороги»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
log «колода » англійська
ла́га білоруська
lāg «колода ; повалене дерево» давньоісландська
Láge «пласт, шар; стеля » нововерхньонімецька
laag «повалене вітром дерево» норвезька
łagun «кладка; лага під підлогою» польська
*lig- «лежати» прагерманська
ležati праслов’янська
lagati «ложити» праслов’янська
ла́га російська
лежа́ти українська
лагу́н «бочка» українська
dlaha «дошка в підлозі » чеська

лаз «лука; лісова галявина; сіножать МСБГ; молодий ліс, молода поросль на місці вирубаного лісу МСБГ; поле далеко від села О; хата на сіножатях далеко від села О; стежка в густих зарослях, якою звичайно ходять звірі»

псл. Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина», пов’язане з laziti «лазити», lězti «лізти»;
очевидно, одне з групи споріднених етимологічних гнізд, що об’єднуються навколо первісного індоєвропейського кореня з рухомим s- *(s)-l-/l-s- (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) з загальним значенням «блукати, шукати, збирати, полювати»;
значення «стежка, прохід» у слові [лаз] розвинулись вторинно під впливом сучасного значення дієслова лáзити;
з інших етимологічних гнізд цієї групи в першу чергу можуть бути наведені лат. lego «збираю», гр. λέγω «тс.»;
дісл. lesa «збирати», дангл. loes «пасовисько»;
псл. lĕsъ, «ліс», лтс. lêsa «склад хліба, льону» та ін;
менш переконливим здається виведення безпосередньо від псл. laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» (Фасмер II 440; Skok II 278–279; Bern. l 696–697), а також зіставлення з гр. λαχαíѵѡ «копаю», ірл. log «долина, заглибина» (Charpentier AfSlPh 37, 53–54; Petersson Ar. Arm. St. 132), з лтс. lę̂zs (lę̂zns) «плоский, рівний», дісл. lágr «низький» (Machek ESJČ 322; Trautmann 161) та ін;
р. [лаз] «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі», [ла́зи́на] «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба», п. [łaz] «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів», ч. laz (láz) «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка», слц. laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу», вл. łaz «цілина», нл. łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка», м. лаз «розкорчоване місце», схв. лȁз (лâз) «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами», слн. làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́зи «сінокоси в гірських лісах ВеЛ; лісова галявина О; поле, залишене на пасовище О; шматки поля між потоками або на верхах гір О; наділи полів, ділянки»
лазі́вка «вид гриба, що росте на галявині»
лазки́ «шматки поля за смугами, що тягнуться від села»
полазо́к «галявинка в чорному лісі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łaz «цілина» верхньолужицька
λέγω «тс.» грецька
λαχαíѵѡ «копаю» грецька
loes «пасовисько» давньоанглійська
lesa «збирати» давньоісландська
lágr «низький» давньоісландська
s- *(s)-l-/l-s- «блукати, шукати, збирати, полювати» (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) індоєвропейська
log «долина, заглибина» ірландська
lego «збираю» латинська
lêsa «склад хліба, льону» латиська
lę̂zs «плоский, рівний» (l$ęzns) латиська
lęzns латиська
lę̂zns латиська
lę̂zns латиська
лаз «розкорчоване місце» македонська
łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка» нижньолужицька
łaz «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів» польська
Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина» праслов’янська
laziti «лазити» праслов’янська
lězti «лізти» праслов’янська
lĕsъ праслов’янська
laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» праслов’янська
лаз «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі» російська
ла́зи́на «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба» російська
лȁз «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами» (лâз) сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
лâз сербохорватська
laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу» словацька
làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника» словенська
лаз українська
лáзити українська
лáзити українська
лáзити українська
лáзити українська
laz «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка» (láz) чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
láz чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України