LOCKEN — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з німецької мови (через посередництво російської і польської мов);

н. Locke «кучер» (мн. Locken) (свн. двн. loc) споріднене з днн. дфриз. lok(k), дісл. lokkr, гр. λύγος «гнучка гілка», лит. lùgnas «гнучкий»;

р. ло́кон, бр. ло́кан, п. lok, ч. lokna, слц. lokňa, м. локна, схв. лòкна;

псл. loxati «жадати, прагнути», пов’язане чергуванням голосних з *laxati «тс.», укр. [ла́хнути] «зазіхати; лакомитися», [ла́хний] «пожадливий, ласолюбний» і далі з ла́сий, ла́ситися;

менш переконливо пов’язується з укр. [лох] «страх», [ло́хати] «полохати» (Куркина Этимология 1972, 77; Mikl. EW 172);

недостатньо обгрунтоване виведення (Hern. І 734) з іє. *lēs-, *lǝs- «слабий», звідки болг. лош «поганий», схв. lȍš «слабий», слн. lóšen «тс.», р. [ло́ший] «поганий», а також, можливо, [ло́ха] «дурна жінка», як і зіставлення з нвн. locken «вабити, принаджувати»;

бр. [ла́хаць] «тинятися; говорити нісенітниці», п. lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней), слц. lôchať «жадібно пити; хлебтати», слн. [lohnéti] «переслідувати; прагнути»;