LOCH — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене, можливо, через посередництво російської і, далі, німецької мов (н. Lagúne «лагуна») з італійської;

іт. laguna «лагуна» походить від лат. lacūna «калюжа», пов’язаного з lacus «озеро», спорідненим з ірл. loch «тс.», дангл. lagu «море, ріка, вода ». гр. λάκκος «став, яма», псл. loky «калюжа», болг. ло́ква, схв. лȍква, слн. lókva, стсл. локы «тс.»;

р. бр. болг. схв лагу́на, п. ч. вл. laguna, слц. слн. lagúna;

запозичення з молдавської або румунської мови;

молд. лак (рум. lac) «озеро, став» походить від лат. lacus «тс.; ванна, діжка, яма», спорідненого з гр. λάκκος «став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма, басейн», дкорн. брет. lagen «море, озеро, став», дангл. lagu «море, річка, вода», дірл. loch «озеро, став, калюжа», стсл. локы «дощова вода, калюжа»;

іє. *lak- «з шумом злизувати, хлебтати», корінь звуконаслідувального походження;

безпідставно зіставлялося з лат. lacus «озеро», кельт. loch «тс.», болг. ло́ква «калюжа» (Brückner 311);

псл. lokati «втягувати рідину чи рідку їжу язиком, як пес, кіт; хлебтати; злизувати з шумом»;

споріднене з лтс. lakât «хлебтати, злизувати з шумом», ітеративом до lakt «хлебтати», лит. làkti «тс.», вірм. lakem «лижу», можливо, також з гр. λάπĩω «лижу, сьорбаю»;

р. [ло́ка́ть] «голосно, пожадливо пити, втягуючи рідину язиком, хлебтати», лака́ть «тс.», бр. [ло́каць] «пити», др. локати «хлебтати, жадібно пити, втягуючи рідину язиком», п. łokać «тс.», [łakać] «хлебтати», ч. lokati «пити жадібно, великими ковтками, ликати; жадібно вдихати (повітря, запах)», слц. [lokat’] «жадібно, багато пити», болг. [ло́кам] «пити, видаючи звук локлок; хлебтати, голосно їсти, пити, втягуючи рідину язиком», [ло́ча] «хлебтати», м. [ло́кам] «тс.», схв. лòкати «пити, голосно втягуючи рідину язиком (як собака, кіт); надмірно їсти, пити; хлебтати», слн. lókati, lokáti «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити»;

англ. lock-out «локаут», букв. «замикання дверей перед кимось», lock out «замикати двері перед кимсь» складається з основи дієслова lock «замикати» (дангл. lūсаn), спорідненого з днн. lūkan, дісл. дфриз. lūka, двн. lūhhan, гот. galūkan «тс.», дісл. lok «замок», гот. usluks «отвір», двн. loh «дірка», нвн. Loch «тс., отвір», дінд. rujáti «ламає», лит. lúžti, láužyti «ламати», і прийменника out «поза, за, зовні, геть», спорідненого з ісл. út, норв. шв. ut, гот. дангл. дфриз. днн. ūt, двн. ūz, нвн. aus, дінд. ud;

запозичення з англійської мови;

р. болг. лока́ут, бр. лака́ут, п. lokaut, схв. лȏкаут;

через посередництво російської мови запозичено з голландської (у формі [лю́ка] – через посередництво польської і німецької);

гол. luik «отвір») споріднене з нвн. Lücke «пролом, щілина, отвір» (свн. lücke, двн. lucka, luccha ‹ lukkja), Loch «діра», звідки укр. льох;

р. бр. болг. люк, п. luka «пусте, вільне місце, перерва», нл. заст. luka, схв. лy̏кња «отвір», слн. lúknja «тс.; западина»;

через посередництво польської мови запозичено з середньоверхньонімецької;

свн. loch «сховище, яма; в’язниця; отвір» (нвн. Loch «отвір, заглиблення, яма, нора; бідне житло; в’язниця») походить від двн. loh «тс.», пов’язаного з lūhhan «замикати», спорідненим з дангл. loc «за́мок», loca «тюрма», гот. usluks «отвір», дісл. lok, loka «тюрма», далі з лит. lúžti «ламати», дінд. rujáti «ламає»;

р. [лёх] «льох», бр. лёх «тс.», п. loch «підземне приміщення; яма, печера; підвал; (ст.) шлюз; отвір, дірка», ч. loch «в’язниця; (заст.) підвал, яма; [підвал для зберігання картоплі; заяча ямка]; (ст.) підвал; печера», слц. [loch] «яма, заглиблення, дірка; підвал»;