LICHT — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. oberlicht «фрамуга, кватирка» походить від нвн. Oberlicht «вікно в стелі», утвореного з прикметника ober «верхній» та іменника Licht «світло», спорідненого з дангл. liexan «світити», лат. lūceo «свічу», псл. lučь «світло», укр. [луч] «промінь»;

через посередництво російської мови запозичено з голландської;

гол. lichter «тс.» (букв. «полегшувач») пов’язане з licht «легкий», спорідненим з двн. līht(i), днн. līht-, дангл. līoht, дісл. lēttr, гот. leihts, лит. leñguas, lengvùs, псл. *lьgъkъ «тс.», укр. ле́гки́й;

р. болг. ли́хтер, бр. лі́хтэр;

псл. lučь, luča, «світло», lučina «лучина», lučivo «тс.»;

зіставляється з дінд. rocíḥ «світло, блиск», rócate «світить, блищить», гот. liuhaþ «світло», двн. lioht, нвн. Licht, дангл. lieg, дісл. leygr «тс.», англ. light «світло, світлий», лат. lūx «світло, блиск», лит. laũkas «тварина з білою плямою на лобі», вірм. lois, кімр. llug «блиск», прус. luckis «поліно», гр. λευκός «світлий, блискучий», тох. A luk- «світити», хет. luk(k)«тс.», псл. luna, укр. луна́;

іє. *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий»;

р. луч, лучи́на, бр. [луч, лучына], др. лучина, п. [łuczyna] (з р.), łuczywo «скіпка, лучина», ч. louč «соснова тріска», [lučivo] «лучина», слц. lúč «промінь, лучина», [lučina] «лучина», lučivo, вл. łučwo, нл. łucywo «тс.», болг. [луч] (заст.) «промінь», [луча́] (заст.) «промінь, світло», лъч «промінь», м. лач «світло, промінь», схв. [лу̑ч] (заст.) «лучина; смолоскип», [лýч] «смолиста тріска; світло; сосна», слн. lúč «світло; тріска; лучина», стсл. лоуча «промінь», цсл. лɤчь «світло; блиск»;