LI — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, калька польського dalibóg «тс.», яке утворилося на основі словосполучення da li bóg «якщо дасть бог», що складається з форми 3 ос. одн. від дієслова dać «дати», частки li «якщо» та іменника bóg «бог»;

бр. далібо́г «тс.»;

псл. neže li «ніж», що складається з neže «ніж» і li, якому відповідає укр. [ли] «чи»;

р. болг. не́жели, бр. [ни́жли], др. нежели, п. niżeli «ніж, як», niżli «тс.», ч. nežli «ніж; перш ніж, до того як», вл. нл. nježli «ніж», стсл. нєжє ли «тс.»;

пор. підсилювальні частки лит. -li (nùli «тепер», nù «тс.»), лтс. -lei (nulei «аж тепер», nu «тепер»);

функція розділового сполучника розвинулась у праслов’янський період на основі повторюваного енклітичного вживання li як питальної частки (пор. р. розм. Куда итти? Сюда ли, туда ли?), що, в свою чергу, ґрунтується на її функціонуванні як виділювальної, узагальнюючої і підсилювальної частки;

псл. И (‹ *lei) «або», (енкл.) li...li «чи...чи», споріднене з le «тільки»;

р. енкл. ли... ли (ль...ль) «чи... чи», др. ли (спол.) «або», ли...ли «чи...чи», стсл. ли, ли...ли «тс.»;

псл. tolikъ «такий великий, такий числом», суфіксальне утворення від псл. *toli «стільки», що складається з вказівного займенника *to- «той» і частки li «чи» (пор. стсл. толи «до того, до такої міри», толь «стільки»);

аналогічними утвореннями є гр. τηλίϰος «такий великий, такий сильний», лат. tālis «такий; такий важливий», лит. tõlei «доти, до того часу»;

р. то́лько «тільки», бр. то́лькі «тс.», др. толико «стільки; тільки», только «тс.», п. tylko «тільки», ч. tolik «стільки», toliko «тільки», слц. tol’ko «стільки», tol’ký «такий великий, такий значний», болг. то́лко «стільки», м. толку, схв. толѝко̄, слн. tóliko «тс.», tólik «такий великий», стсл. толикъ «тс., такий численний»;