LEM — ЕТИМОЛОГІЯ

уг. leves «суп, юшка» пов’язане з lé «сік, рідина», спорідненим з манс. lǟm «суп, юшка», фін. liemi «тс.», мар. лем (lem) «суп»;

запозичення з угорської мови;

результат видозміни форми [лен] «тільки, лише»;

думки про запозичення з словацької мови (Brückner 204; Дзендзелівський УЗЛП 34) або з польської (Панькевич Укр. говори Підкарп. Русі 405) необґрунтовані;

п. слц. [lem] «тільки, лише»;

висувалася також гіпотеза про походження з нвн. *Leimmus «густий відвар (вівса тощо)» (Karłowicz 340; Matzenauer LF 9, 200), хоча німецьке слово не засвідчене;

форма leměcha виводилася з *lе «тільки, лише» + měxa «мішати» (Machek LF 52, 110 – 111);

висувалась гіпотеза про запозичення з фінно-угорських мов (пор. фін. liemi «бульйон, суп», вепське l’emuz, уг. lé «соус, підлива, юшка, сік», манс. lǟхm «суп, юшка», мар. lem «тс.» (Kalima 152; Uotila FUF 26, 163 і далі), хоча в такому випадку чекалося б *lēm-, до того ж географічне поширення слова в слов’янських мовах незвичне для фінно-угорських запозичень;

припускався зв’язок з лама́ти (Фасмер II 481);

пов’язується з лемі́ш «рало» (Brückner 294; KZ 48, 201) через схожість грудочок тіста і зораної землі (спочатку лемішкою могла називатися земля, зорана за допомогою лемеша);

неясне;

р. [леме́шка] «лемішка», бр. ляме́шка, [леме́ха], п. [lemieszka, lemięszka, lemiszka, lemiecha, lemięcha] «тс.» (з бр. і укр.);

пов’язувалося також (мало переконливо) разом з ч. lem «облямівка, кайма, обшивка», limec «комір» з lem-, lom- «ламати» (Zubaty St. a či. І 2, 103);

можливо, пов’язане з [лемати, ле́мзати] «ходити дуже повільно, кволо», [лемзі́ти] «повільно йти, бродити, плентатися», пор. аналогічне семантичне зрушення в р. [ля́мзить] «тягти, зволікати» і також «красти, тягати», [сля́мзить] «потягти, украсти»;

неясне;

фр. lame «пластинка, бляшка, смуга срібла, золота, якими оздоблюють одяг» виводиться від лат. lammina, lāmina, lamma «пластинка (золота, срібна), бляшка», можливо, пов’язаних з lātus «широкий»;

через посередництво польської мови запозичено з французької;

п. lama виводилось також від ч. lem «лямівка, обрубка, обшивка одягу» (слц. lem «тс.») (Brückner 290; Machek ESJČS 263), яке пов’язувалося з lomiti (Zubatý St. a čl. I 2, 103) або зводилось до двн. līm «обшивка, кайма, край» (Преобр. І 498; Holub–Kop. 202), а також пов’язувалося з гр. λω̃μα «тс.» неясного походження (Machek там же);

р. [лямо́вка] «підшивка внизу спідниці», бр. [ля́мка] «кусок товстого сукна; обшивка», п. lama «тканина з металевими нитками, парча; золота або срібна бляшка; обрубка, обшивка, смуга по краю одягу», слц. lama «вид вовняної тканини», схв. lȁma «пластинка, бляшка; обруч»;

можливо, пов’язане з ля́ма¹, ля́мка (Преобр. 1498);

виводиться також (Richhardt 73; Фасмер II 551) від п. lemiec «комір сорочки», джерелом якого вважаються ч. límec (ст. lémec) «комір; обшивка, лямівка», слц. [lémec, limec] «тс.», демінутиви від ч. слц. lem «облямівка, край, обшивка тканини, одягу», що не має певної етимології;

п. [lamiec] розглядалося як запозичення з литовської мови (Karłowicz SGP III 7);

не зовсім ясне;

р. [ля́мац] «повсть», [ля́мец] «повстяна прокладка під хомутом; важкий обов’язок, ярмо», бр. ля́мец «підхомутник; повсть», п. [lamiec] «повстяна або шкіряна прокладка під хомутом»;

пов’язання з дісл. hlemmr «пастка», дат. lem «дверцята; пастка», шв. lamm «тс.» (Machek ESJČ 259) непереконливе;

псл. klopiti з вокалізмом кореня о, пов’язане з klepati;

п. Ikłopić się] «сперечатися, сваритися; клопотатися», ч. klopiti «перевертати, відвертати, схиляти», слц. klopiť «нахиляти, нагинати», болг. [кло́пам] «стукаю; дзвеню», м. клопа «торохтить», схв. [клȍпити] «ударити; (ст.) складати, спаювати»;