LEGO — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
голубки́ «орлики, Aquilegia vulgaris L.» (бот.)
похідне утворення від го́луб;
назва пояснюється подібністю квітки рослини до птаха;
пор. іншу назву тієї самої рослини о́рлики, р. [о́рлики], бр. [во́рлікі, го́рлікі] «тс.», п. orlik, orlica, ч. слц. orlíček, слн. orlica, orliček;
пор. також нім. Adlersblume «тс.» (букв. «орлина квітка»);
останній ряд назв зумовлений впливом лат. Aquilegia «тс.», сприйнятого як дериват від aquila «орел», хоча воно, очевидно, утворене з основ іменника aqua «вода» і дієслова lego «збираю», пор. р. водосбо́р «тс.»;
заміна назви о́рлики на голубки́ могла бути повʼязана з голубим кольором квітів одного з різновидів рослини;
р. голубо́к, голубки́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́рлікі, го́рлікі «тс.» | білоруська |
| Aquilegia «тс.» | латинська |
| Adlersblume «тс.» (букв. «орлина квітка») | німецька |
| orlik | польська |
| о́рлики | російська |
| водосбо́р «тс.» | російська |
| orlíček | словацька |
| orlica | словенська |
| голубки́ «тс.» | українська |
| orlíček | чеська |
| го́луб | ? |
| іншу | ? |
| orlica | ? |
| orliček | ? |
| також | ? |
| aquila «орел» | ? |
| aqua «вода» | ? |
| lego «збираю» | ? |
| водосбо́р «тс.» | ? |
| о́рлики | ? |
| голубки́ | ? |
| голубо́к | ? |
релі́гія
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. religio «благочестя; побожність; святість; богослужіння» услід за Цицероном виводиться від *religere «знову збирати; вернутися до попередньої спроби», похідного від lego (legere) «збираю», спорідненого з гр. λέγω «тс.» (Булаховський Нариси 173–174; Бенвенист 394–398; Walde–Hofm. I 352);
менш обґрунтоване давнє зіставлення (Черных II 109; Kopaliński 831) з religāre «зв’язувати», що складається з префікса re- і дієслова ligāre «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з укр. злига́тися, налигати;
р. болг. рели́гия, бр. рэлі́гія, п. religia, ч. religiosní «релігійний», слц. relígia, м. религиjа, схв. рѐлūгиjа, слн. relígija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэлі́гія | білоруська |
| рели́гия | болгарська |
| λέγω «тс.» | грецька |
| religio «благочестя; побожність; святість; богослужіння» | латинська |
| *religere «знову збирати; вернутися до попередньої спроби» | латинська |
| lego | латинська |
| legere | латинська |
| religāre «зв’язувати» | латинська |
| ligāre «зв’язувати, з’єднувати» | латинська |
| религиjа | македонська |
| religia | польська |
| рели́гия | російська |
| рѐлūгиjа | сербохорватська |
| relígia | словацька |
| relígija | словенська |
| злига́тися | українська |
| налигати | українська |
| religiosní «релігійний» | чеська |
о́рлики «Aquilegia L.» (бот.)
похідне утворення від оре́л;
назва пояснюється будовою квітки орликів, пелюстки якої із загнутими вниз шпорцями нагадують кігті хижого птаха або голову хижого птаха із загнутим дзьобом;
пор. [голубки́, яструбец] «тс.»;
не виключена можливість калькування етимологічно неясної наукової назви лат. Aquilegia, яка інколи роз-глядається як похідна від aquila «орел», хоча припускається також, що вона може складатися з основ aqua «вода» і lego «збираю» (пор. р. водосбо́р «Aquilegia»);
р. о́рлик «орлики», [орлики] «герань лучна, Geranium pratense L.», бр. во́рлікі «орлики», [горлікі], п. orlik, [orlica], ч. слц. orlíček, слн. orlíca, [orliček, vorlica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворліки
«орлики звичайні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́рлікі «орлики» | білоруська |
| Aquilegia | латинська |
| orlik | польська |
| о́рлик «орлики» | російська |
| orlíček | словацька |
| orlíca | словенська |
| орлики «герань лучна, Geranium pratense L.» | українська |
| горлікі | українська |
| orlica | українська |
| orliček «тс.» | українська |
| vorlica «тс.» | українська |
| orlíček | чеська |
| оре́л | ? |
| голубки́, яструбец «тс.» | ? |
| aquila «орел» | ? |
| aqua «вода» | ? |
| lego «збираю» (пор. р. водосбо́р «Aquilegia») | ? |
лаз «лука; лісова галявина; сіножать МСБГ; молодий ліс, молода поросль на місці вирубаного лісу МСБГ; поле далеко від села О; хата на сіножатях далеко від села О; стежка в густих зарослях, якою звичайно ходять звірі»
псл. lĕsъ, «ліс», лтс. lêsa «склад хліба, льону» та ін;
менш переконливим здається виведення безпосередньо від псл. laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» (Фасмер II 440; Skok II 278–279; Bern. l 696–697), а також зіставлення з гр. λαχαíѵѡ «копаю», ірл. log «долина, заглибина» (Charpentier AfSlPh 37, 53–54; Petersson Ar. Arm. St. 132), з лтс. lę̂zs (lę̂zns) «плоский, рівний», дісл. lágr «низький» (Machek ESJČ 322; Trautmann 161) та ін;
дісл. lesa «збирати», дангл. loes «пасовисько»;
з інших етимологічних гнізд цієї групи в першу чергу можуть бути наведені лат. lego «збираю», гр. λέγω «тс.»;
значення «стежка, прохід» у слові [лаз] розвинулись вторинно під впливом сучасного значення дієслова лáзити;
очевидно, одне з групи споріднених етимологічних гнізд, що об’єднуються навколо первісного індоєвропейського кореня з рухомим s- *(s)-l-/l-s- (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) з загальним значенням «блукати, шукати, збирати, полювати»;
псл. Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина», пов’язане з laziti «лазити», lězti «лізти»;
р. [лаз] «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі», [ла́зи́на] «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба», п. [łaz] «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів», ч. laz (láz) «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка», слц. laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу», вл. łaz «цілина», нл. łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка», м. лаз «розкорчоване місце», схв. лȁз (лâз) «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами», слн. làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́зи
«сінокоси в гірських лісах ВеЛ; лісова галявина О; поле, залишене на пасовище О; шматки поля між потоками або на верхах гір О; наділи полів, ділянки»
лазі́вка
«вид гриба, що росте на галявині»
лазки́
«шматки поля за смугами, що тягнуться від села»
полазо́к
«галявинка в чорному лісі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| łaz «цілина» | верхньолужицька |
| λαχαíѵѡ «копаю» | грецька |
| λέγω «тс.» | грецька |
| loes «пасовисько» | давньоанглійська |
| lágr «низький» | давньоісландська |
| lesa «збирати» | давньоісландська |
| s- *(s)-l-/l-s- «блукати, шукати, збирати, полювати» (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) | індоєвропейська |
| log «долина, заглибина» | ірландська |
| lego «збираю» | латинська |
| lêsa «склад хліба, льону» | латиська |
| lę̂zs «плоский, рівний» (l$ęzns) | латиська |
| lęzns | латиська |
| lę̂zns | латиська |
| lę̂zns | латиська |
| лаз «розкорчоване місце» | македонська |
| łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка» | нижньолужицька |
| łaz «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів» | польська |
| lĕsъ | праслов’янська |
| laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» | праслов’янська |
| Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина» | праслов’янська |
| laziti «лазити» | праслов’янська |
| lězti «лізти» | праслов’янська |
| лаз «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі» | російська |
| ла́зи́на «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба» | російська |
| лȁз «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами» (лâз) | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| лâз | сербохорватська |
| laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу» | словацька |
| làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника» | словенська |
| лаз | українська |
| лáзити | українська |
| лáзити | українська |
| лáзити | українська |
| лáзити | українська |
| laz «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка» (láz) | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
| láz | чеська |
лега́льний
запозичення з французької мови;
фр. légal походить від лат. lēgālis «законний, правовий», утвореного від lēx (lēgis) «закон, юридична норма», пов’язаного з lego «читаю, збираю» набираю», спорідненим з гр. λέγω «збираю; перераховую; висловлююсь, вимовляю», алб. mb-ledh «збираю, об’єдную»;
р. лега́льний, бр. лега́льны, п. legalny, ч. legální, слц. legálny, вл. legalny, болг. лега́лен, м. легален, схв. лèгāлан, слн. legálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
легаліза́ція
легалі́зм
легалізува́ти
легалі́ст
нелега́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mb-ledh «збираю, об’єдную» | албанська |
| лега́льны | білоруська |
| лега́лен | болгарська |
| legalny | верхньолужицька |
| λέγω «збираю; перераховую; висловлююсь, вимовляю» | грецька |
| lēgālis «законний, правовий» | латинська |
| lego «читаю, збираю» | латинська |
| lēx | латинська |
| lēgis | латинська |
| легален | македонська |
| legalny | польська |
| лега́льный | російська |
| лèгāлан | сербохорватська |
| legálny | словацька |
| legálen | словенська |
| légal | французька |
| legální | чеська |
леге́нда
через німецьке або французьке посередництво (н. Legénde, фр. légende) запозичено з середньолатинської мови;
слат. legenda «те, що повинно бути прочитане» (спочатку йшлося про літургічні уривки для служби в церкві) пов’язане з лат. lego, -ere «читаю, вимовляю, декламую»;
р. бр. болг. м. леге́нда, п. ч. слц. вл. legenda, схв. лèгēнда, слн. legénda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
легенда́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| леге́нда | білоруська |
| леге́нда | болгарська |
| legenda | верхньолужицька |
| lego | латинська |
| -ere «читаю, вимовляю, декламую» | латинська |
| леге́нда | македонська |
| Legénde | німецька |
| Legénde | німецька |
| legenda | польська |
| леге́нда | російська |
| лèгēнда | сербохорватська |
| legenda «те, що повинно бути прочитане» (спочатку йшлося про літургічні уривки для служби в церкві) | середньолатинська |
| legenda | словацька |
| legénda | словенська |
| légende | французька |
| légende | французька |
| legenda | чеська |
легіо́н
через старослов’янську і грецьку мови (гр. λεγεών) запозичене в давньоруську з латинської;
лат. legiō, -ōnis «набрані люди, римське військове з’єднання» пов’язане з дієсловом lego, -ere «збираю, вибираю, набираю»;
р. болг. легио́н, бр. легіён, др. лєгєонъ «десять тисяч», п. legion, legia «легіон», ч. legion, legie, слц. légia, вл. legion, м. легио́н, легиjа, схв. легùōн, лȇгиjа, слн. légija «тс.», стсл. легеонъ «десять тисяч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
легіоне́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| легіён | білоруська |
| легио́н | болгарська |
| legion | верхньолужицька |
| λεγεών | грецька |
| λεγεών | грецька |
| λεγεών | грецька |
| лєгєонъ «десять тисяч» | давньоруська |
| legiō | латинська |
| -ōnis «набрані люди, римське військове з’єднання» | латинська |
| -ere «збираю, вибираю, набираю» | латинська |
| lego | латинська |
| легио́н | македонська |
| легиjа | македонська |
| legion «легіон» | польська |
| legia «легіон» | польська |
| легио́н | російська |
| легùōн | сербохорватська |
| лȇгиjа | сербохорватська |
| légia | словацька |
| légija «тс.» | словенська |
| легеонъ «десять тисяч» | старослов’янська |
| legion | чеська |
| legie | чеська |
легумі́ни «ласощі» (одн. [легумі́на])
запозичення з польської мови;
п. legumina «страва з городніх рослин та овочів; борошняна страва, часто солодка; взагалі солодка страва, уживана як ласощі», legomina, [legumin, legomin] «тс.» походить від лат. legūmen (мн. legūmina) «стручковий плід, переважно горох, боби», пов’язаного з дієсловом lego, -ere «збираю, виймаю»;
р. [лиго́мина] «ласощі», [лыго́минье] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лагоми́на
лаґоми́на
лагоми́нець
«ласун»
лиго́мина
лигоми́нець
«тс.»
лугумі́ни
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| legūmen «стручковий плід, переважно горох, боби» (мн. legūmina) | латинська |
| -ere «збираю, виймаю» | латинська |
| legūmina | латинська |
| lego | латинська |
| legumina «страва з городніх рослин та овочів; борошняна страва, часто солодка; взагалі солодка страва, уживана як ласощі» | польська |
| legomina | польська |
| legumin «тс.» | польська |
| legomin «тс.» | польська |
| лиго́мина «ласощі» | російська |
| лыго́минье «тс.» | російська |
ле́ксика
запозичено з грецької мови – в давньоруську через церковнослов’янську, пізніше в українську мову через російську і, далі, німецьку або французьку (нім. Léxikon, фр. lexique «лексика); гр. λεξικόν «словник» є похідним від λέξις «слово», пов’язаного з λέγω «збираю; рахую; говорю, розповідаю», спорідненим з лат. lego «збираю, читаю, виголошую», алб. mb-ledh «збираю»;
іє. *leḡ- «збирати»;
р. болг. м. ле́ксика, бр. ле́ксіка, др. лексиконъ, п. leksyka, ч. lexika (рідк.), lexikon, слц. lexika, вл. leksikon «словник», схв. лèксик(а), слн. léksika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лексе́ма
лексикаліза́ція
лексикалізо́ваний
лексикон
(1627)
лекси́кон
лекси́чний
лєксика́льний
«лексичний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mb-ledh «збираю» | албанська |
| ле́ксіка | білоруська |
| ле́ксика | болгарська |
| leksikon «словник» | верхньолужицька |
| λέξις «слово» | грецька |
| λέγω «збираю; рахую; говорю, розповідаю» | грецька |
| λεξικόν | грецька |
| λεξικόν | грецька |
| λεξικόν | грецька |
| лексиконъ | давньоруська |
| *leḡ- «збирати» | індоєвропейська |
| lego «збираю, читаю, виголошую» | латинська |
| ле́ксика | македонська |
| Léxikon | німецька |
| leksyka | польська |
| ле́ксика | російська |
| лèксик(а) (а) | сербохорватська |
| lexika | словацька |
| léksika | словенська |
| lexique | французька |
| lexique | французька |
| lexique | французька |
| lexika (рідк.), lexikon | чеська |
| lexikon | чеська |
| lexikon | чеська |
| lexikon | чеська |
| lexikon | чеська |
ле́кція
лат. lēctiō «читання» пов’язане з lego «читаю; виголошую»;
можливо, через польське посередництво запозичено з латинської мови;
р. болг. ле́кция, бр. ле́кцыя, п. lekcja, ч. lekce, слц. lekсіа, вл. lekcija, м. лекциjа, схв. лèкциjа, слн. lékcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́ктор
лекто́рій
ле́кторка
ле́кторство
ле́кторська
лектри́са
«жінка-лектор; жінка-читець»
лекту́ра
«посада, заняття лектора-викладача; [читання]»
лекці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́кцыя | білоруська |
| ле́кция | болгарська |
| lekcija | верхньолужицька |
| lēctiō «читання» | латинська |
| lego «читаю; виголошую» | латинська |
| лекциjа | македонська |
| lekcja | польська |
| ле́кция | російська |
| лèкциjа | сербохорватська |
| lekсіа | словацька |
| lékcija | словенська |
| lekce | чеська |
лі́зти «пересуватися по поверхні всім тілом, плазувати; повільно йти; підійматися по чому-небудь угору або спускатися вниз»
псл. lězti, lězǫ «лізти, повзти», пов’язане з laziti;
співвідношення псл. ě : a відбиває чергування іє. ē : ō, але в даному разі могло розвинутись і вторинно;
споріднене з лтс. lēžât «зсуватися», lēžuôt «іти дуже повільно, волочитися», łẽzêt «повільно йти, підкрадаючись», lêzens, lêzns, lêzs «плоский, рівний», прус. līse «повзе», можливо, також з дісл. lágr «низький», lǽgja «робити низьким, ставати низьким; опускати; задовольняти (спрагу); заспокоюватися», свн. laege «плоский», англ. low «низький»;
іє. *leĝ-, можливо, тотожне з *leĝ- «збирати» (гр. λέγω, лат. lego «тс.») або іє. *lêĝh-, *leĝh-, можливо, пов’язане з *legh- «лежати»;
р. лезть, бр. лезць, др. лѣзти, п. leźć, ч. lézti, слц. liezť, вл. нл. lězć «лізти; іти», полаб. lezĕ «повзе; дряпається нагору», болг. [ле́зя] «лізу; йду», м. [l’az’a] «лазить» (про дитину), схв. ст. ljȅsti, lȉsti, слн. lésti, стсл. излѣсти, цсл. лѣсти, лѣзѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лізлий
вліза́тися
«тс.»
влі́зливець
«надокучливий, набридливий»
влі́зтися
«вміститися, ввійти»
за́ліз
«зайда, заброда»
заліза́
(ч. р.)
заліза́ти
залі́зка
(ж. р.)
залі́зло
«завізно»
за́лізь
«тс.»
(ж. р.)] Ж
зліза́ти
лізи́во
«вид вірьовочної драбини»
лізтви́на
«драбина»
лізтви́чка
«гвинтові сходи»
лізтни́ця
«тс.»
лізу́нка
«гадюка»
полізу́н
«який повзає на колінах»
розлі́злий
улі́зливий
«влізливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| low «низький» | англійська |
| лезць | білоруська |
| ле́зя «лізу; йду» | болгарська |
| lězć «лізти; іти» | верхньолужицька |
| λέγω | грецька |
| lágr «низький» | давньоісландська |
| lǽgja «робити низьким, ставати низьким; опускати; задовольняти (спрагу); заспокоюватися» | давньоісландська |
| лѣзти | давньоруська |
| ē | індоєвропейська |
| ō | індоєвропейська |
| *leĝ- | індоєвропейська |
| *leĝ- «збирати» (гр. λ$έγω, лат. lego «тс.») | індоєвропейська |
| *lêĝh- | індоєвропейська |
| *leĝh- | індоєвропейська |
| *legh- «лежати» | індоєвропейська |
| lego | латинська |
| lēžât «зсуватися» | латиська |
| lēžuôt «іти дуже повільно, волочитися» | латиська |
| łẽzêt «повільно йти, підкрадаючись» | латиська |
| lêzens | латиська |
| lêzns | латиська |
| lêzs «плоский, рівний» | латиська |
| l'az'a «лазить» (про дитину) | македонська |
| lězć «лізти; іти» | нижньолужицька |
| lezĕ «повзе; дряпається нагору» | полабська |
| leźć | польська |
| lězti | праслов’янська |
| lězǫ «лізти, повзти» | праслов’янська |
| laziti | праслов’янська |
| ě | праслов’янська |
| a | праслов’янська |
| līse «повзе» | прусська |
| лезть | російська |
| ljȅsti (ст.) | сербохорватська |
| lȉsti (ст.) | сербохорватська |
| laege «плоский» | середньоверхньнімецька |
| liezť | словацька |
| lésti | словенська |
| излѣсти | старослов’янська |
| лѣзѫ | українська |
| лѣсти | церковнослов’янська |
| lézti | чеська |
лік «ліки»
псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»;
очевидно, запозичення з германських мов;
гот. lēkeis «лікар», двн. lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю», лат. lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу»);
германські слова виводяться також з кельтських мов (пор. дірл. līaig, род. в. lēga «лікар»);
заперечення германського походження слов’янських слів і розгляд їх як здавна успадкованих, споріднених з лат. loquor говорю», гр. ληκέω «кричу» (Младенов 282; Skok II 296; пор. також Мартынов Сл.-герм. взаимод. 210) і з наведеними словами германських мов (Schuster-Šewc 822 – 823) видається менш переконливим;
р. [лека́] «лікування, ліки», [ле́ко] «ліки», лечи́ть, бр. ле́кі «ліки; [лікування]», др. лѣковати, п. lek, leki, [lék, lik, lyki], ч. lék «ліки», ст. «чаклунський лікувальний засіб», слц. liek «ліки», вл. lěk, болг. м. лек, схв. лȕjек, лȇк «тс.», слн. lék «ліки; талісман», стсл. лѣчьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виліковний
залікува́ти
«загоїти, вилікувати; неправильно лікуючи, довести до смерті»
злікува́ти
«вилікувати»
злічи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
ліка́р
лікаре́нко
«син лікаря»
лікари́шка
(знев.)
лікарі́вна
«дочка лікаря»
лі́ка́рка
ліка́рник
«аптекар»
лікарни́цтво
«аптекарське заняття»
лікарниця
«аптека»
ліка́рня
«лікувальний заклад; [аптека Ж]»
лікарня́ний
лікарстве́нний
«цілющий»
ліка́рство
«медицина»
ліка́рство
«ліки»
ліка́рський
«який має лікувальні властивості»
лі́карський
лікарчу́к
«дружина лікаря»
(знев.)» лі́карша
лікарюва́ти
ліки́
«вилікування, одужання»
(Me)
лі́ки
лікува́льний
лікува́ти
лікува́тися
ліче́бне
«плата за лікування»
ліче́бний
«лікувальний»
ліче́бниця
«лікарня»
лі́че́ний
«лікований; той, хто лікується МСБГ»
ліче́ць
«лікар»
(заст.)
лічи́ти
«лікувати»
лічитися
невиліко́вний
перелікува́тися
«полікуватися більше, ніж слід; заподіяти собі шкоду зайвим лікуванням»
підлі́кар
«фельдшер»
підлікува́ти
полік
«вилікування, виправлення»
полі́ч
«лікування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́кі «ліки; [лікування]» | білоруська |
| лек | болгарська |
| lěk | верхньолужицька |
| lēkeis «лікар» | готська |
| lēkinōn «лікувати» | готська |
| λέγω «збираю; рахую; говорю» | грецька |
| ληκέω «кричу» | грецька |
| lāhhi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| lāchinōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| līaig | давньоірландська |
| lēga | давньоірландська |
| лѣковати | давньоруська |
| lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу») | латинська |
| loquor | латинська |
| лек | македонська |
| lek | польська |
| leki | польська |
| lék | польська |
| lik | польська |
| lyki | польська |
| lěkъ «ліки, лікування» | праслов’янська |
| lěčiti «лікувати» | праслов’янська |
| лека́ «лікування, ліки» | російська |
| ле́ко «ліки» | російська |
| лечи́ть | російська |
| лȕjек | сербохорватська |
| лȇк «тс.» | сербохорватська |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenære | середньоверхньнімецька |
| liek «ліки» | словацька |
| lék «ліки; талісман» | словенська |
| лѣчьба | старослов’янська |
| lék «ліки» | чеська |
ло́гіка
гр. λογική «логіка, діалектика» є формою жін. р. від λογικός «словесний, логічний», похідного від λόγος «слово; мова; розум», пов’язаного з λέγω «збираю; розповідаю, промовляю», спорідненим з лат. lego «читаю; вибираю; збираю», алб. mb-leth «збирати урожай», гот. lēkeis «заклинатель, лікар», дісл. lǣknir, дангл. lǣce, двн. lāchi «тс.», двн. lāchin «лікування», свн. lāchenīe «заклинання, чаклування»;
запозичено з грецької мови, можливо, через посередництво німецької і латинської (нім. Lógik, лат. logica);
р. болг. м. ло́гика, бр. ло́гіка, п. ч. слц. вл. logika, нл. logiski, схв. лòгика, слн. lógika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
логізува́ти
ло́гік
ло́гіка
«діалектіка; розмова»
(1627)
логі́стика
логісти́чний
логіци́зм
логі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mb-leth «збирати урожай» | албанська |
| ло́гіка | білоруська |
| ло́гика | болгарська |
| logika | верхньолужицька |
| lēkeis «заклинатель, лікар» | готська |
| λογική «логіка, діалектика» | грецька |
| λογικός «словесний, логічний» | грецька |
| λόγος «слово; мова; розум» | грецька |
| λέγω «збираю; розповідаю, промовляю» | грецька |
| lǣce | давньоанглійська |
| lāchi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| lāchin «лікування» | давньоверхньонімецька |
| lǣknir | давньоісландська |
| lego «читаю; вибираю; збираю» | латинська |
| logica | латинська |
| logica | латинська |
| ло́гика | македонська |
| logiski | нижньолужицька |
| Lógik | німецька |
| Lógik | німецька |
| logika | польська |
| ло́гика | російська |
| лòгика | сербохорватська |
| lāchenīe «заклинання, чаклування» | середньоверхньнімецька |
| logika | словацька |
| lógika | словенська |
| logika | чеська |
інтеле́кт
запозичення з французької та німецької мов;
фр. intellect, intellectuel, нім. Intellékt, Intellektualismus, Intellektuelle «інтелігент», intellektual (intellektuell) «розумовий» походять від лат. intellēctus «відчуття, сприйняття, розуміння, розум», пов’язаного з дієсловом intellego «відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю», утвореним з префікса inter- (›intel- перед l) «між-», спорідненого з дінд. antár, ántarah «внутрішній», псл. ǫtrъ «всередині», укр. нутро́, і дієслова lego «збираю, читаю, слухаю»;
р. Интелле́кт, бр. інтэле́кт, п. ч. слц. вл. intelekt, болг. м. интеле́кт, схв. интèлек(а)т, слн. intelékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інтелектуаліза́ція
інтелектуалі́зм
інтелектуалі́ст
інтелектуа́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інтэле́кт | білоруська |
| интеле́кт | болгарська |
| intelekt | верхньолужицька |
| antár | давньоіндійська |
| ántarah «внутрішній» | давньоіндійська |
| intellēctus «відчуття, сприйняття, розуміння, розум» | латинська |
| intellego «відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю» | латинська |
| inter- «між-» (›intel- перед l) | латинська |
| lego «збираю, читаю, слухаю» | латинська |
| intel- | латинська |
| интеле́кт | македонська |
| Intellékt | німецька |
| Intellektualismus | німецька |
| Intellektuelle «інтелігент» | німецька |
| ntellektual | німецька |
| intellektuell | німецька |
| intelekt | польська |
| ǫtrъ «всередині» | праслов’янська |
| интелле́кт | російська |
| интèлек(а)т (а)т | сербохорватська |
| intelekt | словацька |
| intelékt | словенська |
| нутро́ | українська |
| intellect | французька |
| intellectuel | французька |
| intelekt | чеська |
коле́га
лат. collega «спільно обраний товариш по роботі в державній установі; товариш по службі; співробітник» пов’язане з collēgium «товариство, спільна державна служба; співробітництво; колегія» і утворене за допомогою префікса con- (›col-) «з-» і дієслова lego «збираю; обираю»;
запозичення з латинської мови;
р. колле́га, бр. кале́га, п. ч, слц. вл. kolega, болг. м. схв. коле́га, слн. koléga;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колегіа́льний
коле́гіум
«закритий середній або вищий навчальний заклад у XVI--XVIII ст.»
коле́гія
колежа́нка
«колега (жінка)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́га | білоруська |
| коле́га | болгарська |
| kolega | верхньолужицька |
| collega «спільно обраний товариш по роботі в державній установі; товариш по службі; співробітник» | латинська |
| con- «з-» (›col-) | латинська |
| lego «збираю; обираю» | латинська |
| collēgium | латинська |
| col- | латинська |
| коле́га | македонська |
| ч | польська |
| колле́га | російська |
| коле́га | сербохорватська |
| kolega | словацька |
| koléga | словенська |
колекти́в
очевидно, через російське посередняцтво запозичене з німецької мови;
н. Kollektív «колектив» походить від слат. collectivus «спільний», лат. collēctῑvus «збірний; нагромаджений», пов’язаного з дієсловом colligo «збираю, набираю, нагромаджую», утвореним за допомогою префікса соl- (‹соn-) «з-» від дієслова lego «збираю, набираю»;
р. коллекти́в, бр. калекты́ў, п. kolektyw, ч. kolektiv, слц. слн. kolektív, вл. нл. kolektiw, болг. м. Колекти́в, схв. кȍлектив;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колективіза́ція
колективі́зм
колективізува́ти
колективі́ст
колективісти́чний
колекти́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калекты́ў | білоруська |
| колекти́в | болгарська |
| kolektiw | верхньолужицька |
| collēctῑvus «збірний; нагромаджений» | латинська |
| colligo «збираю, набираю, нагромаджую» | латинська |
| соl- «з-» (‹соn-) | латинська |
| lego «збираю, набираю» | латинська |
| соn- | латинська |
| колекти́в | македонська |
| kolektiw | нижньолужицька |
| Kollektív «колектив» | німецька |
| kolektyw | польська |
| коллекти́в | російська |
| кȍлектив | сербохорватська |
| collectivus «спільний» | середньолатинська |
| kolektív | словацька |
| kolektív | словенська |
| kolektiv | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України