LAUTE — ЕТИМОЛОГІЯ
лю́тня «старовинний струнний щипковий музичний інструмент»
через посередництво польської і німецької мов (снн. lūte, нвн. Laute «лютня») запозичено з романських мов, імовірно, з італійської;
джерелом іт. liuto, фр. luth, ст. leüt є араб. al-ʽūd «тс.»;
р. бр. болг. лю́тня, п. lutnia, ч. loutna, ст. lútna, слц. lútna, вл. lutnja, схв. лy̏тња, слн. lútnja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лютни́ст
«гравець на лютні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́тня | білоруська |
| лю́тня | болгарська |
| lutnja | верхньолужицька |
| liuto | італійська |
| Laute | нововерхньонімецька |
| lutnia | польська |
| лю́тня | російська |
| лy̏тња | сербохорватська |
| lūte | середньонижньонімецька |
| lútna | словацька |
| lútnja | словенська |
| luth | французька |
| leüt (ст.) | французька |
| loutna | чеська |
| lútna (ст.) | чеська |
| al-ʽūd «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України