LAPPE — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичено з шведської мови (через російську);

шв. lappar (мн.) «саамі» (одн. lapp), зводиться до фін. Lappi «Лапландія», lappalainen «лапландець, лопар»;

менш обгрунтоване припущення про походження від фін. loppu «кінець» (Viklund MO 5, 183–184) або снн. lappe «дурний» (Karstien Hirt-Festschr. II 484–485);

р. лопа́рь «саам; [бусурман, єретик]», [лопь] (зб.) «саамі»;

псл. lopata «лопата», очевидно, субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lоръ «широкий лист», що зводиться до іє. *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске»;

найближчими відповідниками є лит. lópeta (lopetà) «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка», лтс. lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка», lāpusta «лопата», прус. lopto (‹ *lāptā);

припускається спорідненість з ірл. lue ( ‹ *lopet-) «кермо (рульове колесо)», lúi (‹*lоpui̯o) «тс.», далі з двн. laffa «долоня, лопать, весло», дфриз. lappe «лопата»;

малопереконлива думка (Machek ESJČ 339; Holub–Lyer 293) про походження слов’янських і балтійських слів з балтосл. *lāpeta, нібито спорідненого з засвідченим у глосах лат. paleta (pāla) «заступ, лопата, мотика», і про можливість метатези p – l › l– p;

слов’янські слова виявляють схожість з фін. lapio «лопата», lapia, карел. labia, вепс. labid, ест. labidas «тс.», нен. labea (lābe’) «весло»;

р. болг. лопа́та, бр. лапа́та, др. лопата, п. вл. нл. łopata, ч. слц. lopata, полаб. lüpotə, м. лопата, схв. лòпата, слн. lopáta, стсл. лопата;