LAP — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
на́ло́пом «ненароком, раптом Ж; нахабно Г»
очевидно, результат злиття і видозміни виразу *на лап, пов’язаного з ла́пати «хапати»;
пор. слц. strielat’ na lap «стріляти, довго не цілячись», укр. [ла́пі] «швидко», др. лапы «знову», лапь «знову, прямо, необдумано», п. łapie «швидко», [łopie] «тс.», ч. ст. lap «зараз, відразу»;
бр. [на́лапам] «несподівано», [нала́пам] «раптово», [нало́пам] «несподівано, раптово»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́лапам «несподівано» | білоруська |
| лапы «знову» | давньоруська |
| łapie «швидко» | польська |
| strielat' na lap «стріляти, довго не цілячись» | словацька |
| ла́пі «швидко» | українська |
| нала́пам «раптово» | українська |
| нало́пам «несподівано, раптово» | українська |
| lap «зараз, відразу» | чеська |
| *на | ? |
| лап | ? |
| ла́пати «хапати» | ? |
| strielat' na lap «стріляти, довго не цілячись» | ? |
| лапь «знову, прямо, необдумано» | ? |
| łopie «тс.» | ? |
| lap «зараз, відразу» | ? |
ла́пати «торкати, мацати, хапати рукою; [ловити]»
вважається також ітеративом від незасвідченого дієслова *lopiti (SchusterŠewc 762);
псл. lapati «хапати, ловити», lapiti «схопити, спіймати», яке виводиться із звуконаслідувального вигуку lap (Sławski IV 468, 473 – 474; Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281; Holub – Kop. 129; Bezlaj ESSJ II 124; Bern. I 690) або розглядається як похідне від лапа (Горяев 181; Брандт РФВ 22, 248; Ułaszyn WS II 200 – 201);
р. ла́пать, ла́пить, бр. ла́паць, п. вл. łapać «ловити, хапати», ч. lapati, слц. lapať, нл. łapaś «тс.», болг. ла́пам «хапаю», м. лапа «ловить», схв. слȁпити «схопити», слн. lápati «хапати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лапцем
«навпомацки»
вла́пати
«схопити»
вла́пити
«тс.»
залапцюва́ти
«схопити і міцно тримати в руках»
лап
(виг.)
лапани́на
«постійне лапання»
ла́пка
«пастка»
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає облапування з метою знаходження чогось)
лапу́н
«той, що любить лапати»
лапчи́вий
«зажерливий, жадібний»
лапши́вий
«тс.»
обла́пити
«облапати»
о́блапки
«навпомацки»
по́лапцем
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| ла́пам «хапаю» | болгарська |
| łapać «ловити, хапати» | верхньолужицька |
| лапа «ловить» | македонська |
| łapaś «тс.» | нижньолужицька |
| łapać «ловити, хапати» | польська |
| *lopiti | праслов’янська |
| lapati «хапати, ловити» | праслов’янська |
| lapiti «схопити, спіймати» | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| ла́пать | російська |
| ла́пить | російська |
| слȁпити «схопити» | сербохорватська |
| lapať | словацька |
| lápati «хапати» | словенська |
| лапа | українська |
| lapati | чеська |
ла́пі «швидко, скоро» (ўапі)] ВеЗа
псл. lapy, lapě, пов’язане з дієсловом lapati «хапати» (пор. аналогічне лат. raptim «швидко, скоро» від rapio, -ere «xaпати»);
первісне значення, очевидно, «першим хапком, без роздуму»;
зіставлення з лит. lãbas «добрий, гарний», лтс. labs «тс.» (Mikl. EW 160) дуже сумнівне;
Др. лапы «знову», лапь «знову; просто, прямо, необдумано», п. łapie «швидко, скоро, незабаром, зараз», [łopie] «тс.», ч. ст. lap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу», nelap «ледве; ні в якому разі», стсл. лапы, лапь «ще раз, знову»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапі́й
«швидше, скоріше»
лапши́вий
«спритний, моторний, меткий»
ла́пший
«тс.»
нела́бший
«негарний, недобрий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лапы «знову» | давньоруська |
| лапь «знову; просто, прямо, необдумано» | давньоруська |
| raptim | латинська |
| rapio | латинська |
| -ere | латинська |
| labs «тс.» | латиська |
| lãbas «добрий, гарний» | литовська |
| łapie «швидко, скоро, незабаром, зараз» | польська |
| łopie «тс.» | польська |
| lapy | праслов’янська |
| lapě | праслов’янська |
| lapati «хапати» (пор. аналогічне лат. raptim «швидко, скоро» від rapio, -ere «xaпати») | праслов’янська |
| лапы | старослов’янська |
| лапь «ще раз, знову» | українська |
| lap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу»«ледве; ні в якому разі» (ст.) | чеська |
| nelap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу»«ледве; ні в якому разі» (ст.) | чеська |
лоб «чоло; [голова Ж; круглий камінь розміром з голову Ж; крутий схил гори; гола вершина; рівнина на підвищенні; невелика лісова галявина Ч; крутий горб Ник»
тоді разом з ним походить від іє. *leubh-/leup- «лупити, усувати кору», звідки також псл. *lupiti, укр. лупи́ти;
пор. схв. лýбина «череп», слн. lubánja «тс.»;
первісним значенням псл. lъbъ у такому разі, очевидно, було «шкаралупа, лушпина» (пор. схв. ст. і діал. lup «череп» і [lȗp] «лушпина, шкаралупа»);
зіставляється також (Fraenkel IF 50, 7; Bezzenberger BB 4, 333; Schulze UAJb 7, 172) з гр. λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок», тох. A lap «голова»;
припускається зв’язок з псл. lubъ (‹ *loub-) «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)»;
стсл. лъбьнъ «черепний»;
псл. lъbъ «череп; лоб, голова»;
р. бр. лоб, др. лъбъ «череп, голова; купол церкви», п. łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп», ч. слц. leb «череп, голова», болг. лоб «тім’я, лоб» (з р.), [лъб] «череп, чоло», схв. лòбања «череп», слн. leb (ləb) «чоло, череп; підвищення», lobánja «череп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вило́б
«лоб»
(у сполученні [з вилба́])
возло́б'я
«волосся над лобом»
возло́бок
«схил»
ліб
«лоб»
ло́ба
«віл з великим лобом і широко розставленими рогами»
лоба́к
«круглий камінь»
лоба́нь
«людина або тварина з широким і опуклим лобом»
ло́бас
«з великим лобом; телепень»
лоба́стий
лоба́тий
лоба́ч
«бовдур, лобур»
ло́бик
«невелика лісова галявина»
ло́биця
«лоб»
ло́бище
«підвищене голе місце на лузі Ж; місце, де знаходяться круглі камені ВеНЗн»
лобко́
«людина з великим лобом»
лобко́вий
ло́бний
ло́бник
«червоний залізняк»
лобня́к
«гола вершина гори; підвищене місце, на якому ніщо не росте»
лобови́й
лобови́на
«гола вершина гори; острівець на болоті»
лобо́к
«(анат.) «підвищення на місці зрощення передніх кісток таза; [горб; гола вершина гори; рівнина на підвищенні; острівець на болоті Ч]»
лобчи́ско
«черепна коробка»
надло́б'я
надлобко́вий
надло́бний
нало́бний
нало́бник
підлі́б
«смуга на лобі нижче брів»
підло́б'я
«тс.»
підло́бний
прилби́ця
«шолом, каска»
(заст.)
спідло́б'я
спі́дло́ба
(Me)
спі́длуба
«спідлоба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоб | білоруська |
| лоб «тім’я, лоб» (з р.) | болгарська |
| лъб «череп, чоло» | болгарська |
| лъбъ «череп, голова; купол церкви» | давньоруська |
| *leubh-/leup- «лупити, усувати кору» | індоєвропейська |
| łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп» | польська |
| *lupiti | праслов’янська |
| lъbъ | праслов’янська |
| lubъ «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)» (‹ *loub-) | праслов’янська |
| *loub- | праслов’янська |
| lъbъ «череп; лоб, голова» | праслов’янська |
| лоб | російська |
| лýбина «череп» | сербохорватська |
| lup (ст.) | сербохорватська |
| lup | сербохорватська |
| lȗp | сербохорватська |
| лòбања «череп» | сербохорватська |
| leb «череп, голова» | словацька |
| lubánja «тс.» | словенська |
| leb «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| lobánja «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| лъбьнъ «черепний» | старослов’янська |
| lap «голова» | тохарська А |
| лупи́ти | українська |
| leb «череп, голова» | чеська |
| λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок» | ? |
ло́пати «їсти, жерти» (вульг.)
Sławski V 202– 204;
БЕР III 470–471;
Bezlaj ESSJ II 150, Bern. l 732;
зіставляється з схв. хлȁпнути «жадібно ковтнути», п. [chlapać] «ласувати», chlać «жадібно пити», дат. [slappa] «сьорбати, жадібно ковтати) (Fraenkel 340; Machek Slavia 16, 209); висловлювалась думка про випадковість збігу псл. lopati «лопатися» і lopati «жадібно їсти» (Преобр. I 469) – Фасмер II 519;
псл. lopati жадібно їсти, нити» звуконаслідувального походження;
можливо, генетично тотожне з lopati «стукати, ударяти; хлопати крилами» і зумовлене характером звуків, які виникають при жадібному поїданні, питті (пор. тріскатись «лопатися»– трі́скати «жадібно їсти»);
споріднене з лит. lapóti «голосно, жадібно їсти», lapúoti «тс.», làр (вигук на позначення жадібного поїдання), далі, можливо, з двн. laffan «лизати», дангл. lapjan «пити, сьорбати», шв. Iapa «тс.», ісл. норв. lepja «лизати з шумом, як собака», гр. λĩάπω «лизати», алб. lap «хлебтати воду», вірм. lapʻel «лизати»;
р. ло́пать «тс.; пити горілку», бр. ло́паць «їсти», ч. [lopač’] «пити», болг. [ло́пам] «жерти, ковтати», м. лопа «жадібно їсть, пожирає», слн. lópati «їсти жадібно щось рідке, хлебтати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lap «хлебтати воду» | албанська |
| ло́паць «їсти» | білоруська |
| ло́пам «жерти, ковтати» | болгарська |
| lapʻel «лизати» | вірменська |
| λĩάπω «лизати» | грецька |
| lapjan «пити, сьорбати» | давньоанглійська |
| laffan «лизати» | давньоверхньонімецька |
| slappa «сьорбати, жадібно ковтати) (Fraenkel 340; Machek Slavia 16, 209); висловлювалась думка про випадковість збігу псл. lopati «лопатися» | датська |
| lepja «лизати з шумом, як собака» | ісландська |
| lapóti «голосно, жадібно їсти» | литовська |
| lapúoti «тс.» | литовська |
| làр (вигук на позначення жадібного поїдання) | литовська |
| лопа «жадібно їсть, пожирає» | македонська |
| lepja «лизати з шумом, як собака» | норвезька |
| chlapać «ласувати» | польська |
| chlać «жадібно пити» | польська |
| lopati | праслов’янська |
| lopati | праслов’янська |
| lopati | праслов’янська |
| lopati «стукати, ударяти; хлопати крилами» | праслов’янська |
| ло́пать «тс.; пити горілку» | російська |
| lópati «їсти жадібно щось рідке, хлебтати» | словенська |
| тріскатись | українська |
| трі́скати | українська |
| тріскатись | українська |
| трі́скати | українська |
| тріскатись | українська |
| трі́скати | українська |
| тріскатись | українська |
| трі́скати | українська |
| lopač' «пити» | чеська |
| Iapa «тс.» | шведська |
| хлȁпнути «жадібно ковтнути» | ? |
ло́пош «сорт кукурудзи»
уг. lapos «[сорт кукурудзи]; плоский», пов’язане з lop «лист; плита; полотно», спорідненим з манс. (kāt)lȯB «долоня», хант. lαβsǝχ «плоский», удм. lap «низький», комі lap «рівнина»;
запозичення з угорської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lap «рівнина» | комі-зирянська |
| (kāt)lȯB | мансійська |
| lapos «[сорт кукурудзи]; плоский» | угорська |
| lop «лист; плита; полотно» | угорська |
| lap «низький» | удмуртська |
| lαβsǝχ «плоский» | хантийська |
ляп «хлоп, хлюп, шльоп» (виг.)
псл. l’аръ (виг.) «ляп», l’apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати», звуконаслідувальне утворення;
фонетично і семантично близьке лит. làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання), lapénti, lapóti, lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней), нім. láppen «лизати; глитати; хлебтати», гр. λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати», вірм. lap‘em «лизати», алб. l’ар «хлебтати, глитати», фр. laper «хлипати, хлебтати»;
р. ляп, ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи», бр. ляп, ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане», п. [lap], [lapać] «базікати», ч. [l’ápat] «говорити дурниці», слц. [l’apac] «хлюпати» (про дощ), вл. lapać «хлебтати, жадібно глитати», нл. lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти», болг. [ла́пам] «жадібно і похапливо ковтати», [лапа́вица] «дощ або сніг з вітром», [лапа́цам] «базікати», схв. лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ), слн. lápati «базікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ляпати
«забризкати»
виля́пувати
«ляскаючи, бити по чому-небудь; обляпувати; розголошувати таємницю; [викачувати (про тісто) Я]»
вля́патися
«закохатися»
заля́пати
«захлюпати, забризкати»
зля́пати
«зробити неакуратно»
зля́патися
«забризкатися»
ля́па
«густо зварена страва з квашеної капусти, круп і картоплі Me; пліткарка, базікало ВеЗа; пристосування для знищення мух у вигляді шматка шкіри, гуми на ручці Л»
ля́пави́ця
«негода, сльота»
ля́павка
«[тс. МСБГ]; хлопавка (для биття мух)»
ляпа́к
«базікало»
ля́панець
«ляпас; [(мн. ля́панці) вид взуття]»
ляпани́на
«невміло, неохайно виконана робота; [мокра погода Me]»
ляпани́ця
«мокрий сніг»
ля́панка
«снігопад без вітру Л; дитяча гра (того, хто ховається, б’ють долонею по плечу, коли знайдуть) Л»
ля́пання
ля́пас
ляпасова́ти
«бити по щоках, давати ляпаса»
ля́пати
«падати; ударяти, плескаючи; говорити недоречне, нерозумне»
ляпє́нікі
«великі вишиті квіти»
ля́пка
«пляма; [базікання]»
(розм.)
ля́пкати
«хлопати, бити»
ля́пкатися
«возитися з мокрою глиною або чимось подібним»
ляпко́
«базікало»
ля́пнути
ля́пнутися
«упасти»
(розм.)
ляпону́ти
«сильно хлопнути, хлюпнути; з шумом упасти»
ляпоті́ння
ляпоті́ти
ляпо́тня́ва
«сльота, хлопання, хлюпання»
ляпу́н
«чоловік, який любить побалакати»
поля́пас
«ляпас»
поля́пати
«похлопати»
поля́патися
«забризкатися»
розля́патися
«розбазікатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'ар «хлебтати, глитати» | албанська |
| ляп | білоруська |
| ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане» | білоруська |
| ла́пам «жадібно і похапливо ковтати» | болгарська |
| лапа́вица «дощ або сніг з вітром» | болгарська |
| лапа́цам «базікати» | болгарська |
| lapać «хлебтати, жадібно глитати» | верхньолужицька |
| lap'em «лизати» | вірменська |
| λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати» | грецька |
| làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання) | литовська |
| lapénti | литовська |
| lapóti | литовська |
| lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней) | литовська |
| lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти» | нижньолужицька |
| láppen «лизати; глитати; хлебтати» | німецька |
| lap | польська |
| lapać «базікати» | польська |
| l'аръ «ляп» (виг.) | праслов’янська |
| l'apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати» | праслов’янська |
| ляп | російська |
| ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи» | російська |
| лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ) | сербохорватська |
| l'apac «хлюпати» (про дощ) | словацька |
| lápati «базікати» | словенська |
| laper «хлипати, хлебтати» | французька |
| l'ápat «говорити дурниці» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України